1. Українська літературна мова на Буковині

вибавити

Вибавити.

1. Звільнити (від чогось неприємного, обтяжливого). Вибавте мене вже раз від того неприємного обов'язку держати щороку тут, в тій Високій Палаті, подібногорода промови (Є. Пігуляк, Б., 1895, 6, 2); 3 мого клопоту вибавила мене служниця, що ввійшла до гостинної і дала знати, що обід готовий (І. Матієв, Б., 1895, 16, 2).

2. Визволити, врятувати. Віками калічили тебе вороги твої., і тільки твій добрий дух вибавив тебе і вернув тобі почорнілі ниви, щоби на них зазолотило ся руске житє, — бо знов мають настати гаразд і слава нарускій землі!.. (Галіп, Думки та пісні, 1)

// пол. wybawić — вибавити, визволити, врятувати; рос. избавить — врятувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибавити — (від нужди): врятувати; (дитину) випестувати, виховати [V;VII] — врятувати [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. вибавити — ви́бавити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вибавити — -влю, -виш; док.; вибавляти, -яю, -яєш, недок.; вибавлять; перех. 1》 Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. 2》 Виводити, знищувати (плями). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вибавити — ВИ́БАВИТИ див. вибавля́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. вибавити — ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  6. вибавити — ВИ́БАВИТИ див. вибавля́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. вибавити — Ви́бавити, -ся см. вибавляти, -ся. Словник української мови Грінченка