вибалок
БА́ЛКА (невелика продовгаста западина з пологими схилами, звичайно в полі, у степу); ВИ́БАЛОК, ВИ́ДОЛИНОК, ВИ́ДОЛИНКА рідше, ВИ́ЯРОК (перев, меншого розміру); ЛО́ЩИ́НА, ЛОЩО́ВИ́НА рідше (не обов'язково в степу чи в полі). Оксен пішов на риск — він вирішив іти на степову смугу, щоб виярками та балками пробратися до охтирських лісів (Григорій Тютюнник); Дорога пірнала в яри і вибалки, а виринувши з них, шугала вперед через поля (П. Автомонов); Обережно почав (Варивон) переповзати вузькою видолинкою на інше місце (М. Стельмах); Земля простеляла переді мною пагорби й лощини (Ю. Яновський); Минув день, а надвечір помітив Ларіонов: з лощовини до нього повзе чоловік у військовій формі (А. Шиян). — Пор. 1. запа́дина, I. 1. яр.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вибалок — ви́балок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вибалок — -лка, ч. Невелика балка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибалок — ВИ́БАЛОК, лка, ч. Невелика балка. У глибоких вибалках, де було затишніше, підгодували коней (М. Стельмах); Горить собі червоний глід в ярах, По вибалках, по балках в павутинні (М. Вінграновський). Словник української мови у 20 томах
- вибалок — див. низовина Словник синонімів Вусика
- вибалок — ВИ́БАЛОК, лка, ч. Невелика балка. У глибоких вибалках, де було затишніше, підгодували коней (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 796); Місцевість поблизу нашого дому була нерівна, з горбами й вибалками (Сміл., Сашко, 1954, 14). Словник української мови в 11 томах
- вибалок — Ви́балок, -лку м. Отроги оврага, степной балки. Словник української мови Грінченка