1. Словник синонімів української мови

вибалушений

ВИ́ТРІЩЕНИЙ (про очі — широко розкритий), ВИ́РЯЧЕНИЙ розм., ВИ́ЛУПЛЕНИЙ розм., ВИ́БАЛУШЕНИЙ розм., ВИ́КОЧЕНИЙ розм., ВИ́ПУЛЕНИЙ діал. Мука застигла в його лиці, виглядала широко розкритим, скривленим ротом, витріщеними очима... (Панас Мирний); Його губи поблідли, очі, вирячені, дивились на двері (І. Франко); Розчервонілий,.. з вилупленими очима, він, мов очманілий, орудував своєю скривавленою шаблею (С. Добровольський); Чумаченко почав швидко відривати потерпілого і раптом.. побачив вибалушені на нього очі (Григорій Тютюнник). Ми слухали з роззявленими ротами й викоченими очима (Ю. Смолич); Іван видивився на Діда широко випуленими очима (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибалушений — Вибалу́шені: — витріщені (очі) [21] Словник з творів Івана Франка
  2. вибалушений — ви́балушений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. вибалушений — А, -е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до вибалушити — широко розкривати, витріщати. Широко розкритий, витріщений. Він дивися на мене. Умовляв. Переконував вибалушеними очима. (ЗД:96). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. вибалушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вибалушитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вибалушений — ВИ́БАЛУШЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до ви́балушити. Страшний, червоний, з вибалушеними очима, скочив [Гнат] на коня, полетів селом, полохаючи сонних курей (Григорій Тютюнник); Ількові очі були вибалушені, тонке обличчя перекривлене, мокре, спотворене (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  6. вибалушений — ви́балушений витріщений (ср, ст): Свіжу рибу пізнати по вибалушених склистих очах і ясно-червоних зявах та по твердій шкірі. Чим більше очи завпалі, тим риба давнійша. Як риба не зовсім свіжа, треба її спарити окропом і обтерти. Найліпше купувати рибу ще живу (Переписи) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. вибалушений — див. витрішкуватий Словник синонімів Вусика
  8. вибалушений — ВИ́БАЛУШЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́балушити. Аж підскочив [Панталаха] з радості, а його вибалушені очі заіскрились, як у кота (Фр., II, 1950, 265); Страшний, червоний, з вибалушеними очима, скочив [Гнат] на коня, полетів селом, полохаючи сонних курей (Тют., Вир, 1960, 69). Словник української мови в 11 томах