вибалушувати

ВИТРІЩА́ТИ (про очі — широко розкривати), ВИПИНА́ТИ, П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ розм., ВИРЯ́ЧУВАТИ розм., ВИКО́ЧУВАТИ розм., ВИБАЛУ́ШУВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИ зневажл. — Док.: ви́тріщити, ви́пнути, ви́п'ясти, ви́лупити, ви́рячити, ви́котити, ви́балушити, ви́торопити розм. ви́валити, ви́пулити діал. — Чого це ти, Денисе, витріщаєш на мене очі, неначе вперше мене бачиш? — сказала Настя (М. Коцюбинський); Кобза, як не випинав баньки, щоб розгледіть молодих, однак не розгледів (О. Стороженко); Роти свої пороззявляли (Еней з ягою) і очі на лоби п'яли (І. Котляревський); Тисяча душ очі на неї пнутиме (І. Рябокляч); Гутман вилуплює п'яні очі на заклятого від здивування.. офіцера (П. Колесник); Він.. широко вирячив очі й дививсь на неї (І. Нечуй-Левицький); Вона стиснула кулаки, викотила очі.. і почала тупотіти ногами (Л. Яновська); Баран вибалушив на нього свої очі з виразом тупого нерозуміння (І. Франко); Я виторопив очі, дивлюсь і питаю: — То ви ж хто такий і чого вам треба у моїй квартирі? (С. Васильченко); Стоїть сердека, очі вивалив, мов баран (Г. Квітка-Основ'яненко); Всі, як манекени,.. сиділи, випуливши очі (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибалушувати — вибалу́шувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вибалушувати — -ую, -уєш, розм. Широко розкривати, витріщати очі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибалушувати — ВИБАЛУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок. ВИ́БАЛУШИТИ, шу, шиш, док., що, розм. Широко розплющувати, витріщати (очі). Дехто .. вибалушує очі і перебігає зором усю довгу, просту, як лінія, стежку (Марко Черемшина); Ніс [Христофор Ничипорович] на коротких ногах своє тіло, вибалушивши наперед очі (Б. Харчук). Словник української мови у 20 томах
  4. вибалушувати — ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  5. вибалушувати — ВИБАЛУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БАЛУШИТИ, шу, шиш, док., перех., розм. Широко розкривати, витріщати (очі). Дехто.. вибалушує очі і перебігає зором усю довгу, просту, як лінія, стежку (Черемш., Тв., 1960, 88); — А ви, хлопи, чого очі вибалушили? (Козл., На переломі, 1947, 19). Словник української мови в 11 томах