вибалушувати

Значення в інших словниках

1. вибалушувати — вибалу́шувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. вибалушувати — ВИБАЛУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок. ВИ́БАЛУШИТИ, шу, шиш, док., що, розм. Широко розплющувати, витріщати (очі). Дехто .. вибалушує очі і перебігає зором усю довгу, просту, як лінія, стежку (Марко Черемшина); Ніс [Христофор Ничипорович] на коротких ногах своє тіло, вибалушивши наперед очі (Б. Харчук). Словник української мови у 20 томах
3. вибалушувати — ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін. Фразеологічний словник української мови
4. вибалушувати — ВИТРІЩА́ТИ (про очі — широко розкривати), ВИПИНА́ТИ, П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ розм., ВИРЯ́ЧУВАТИ розм., ВИКО́ЧУВАТИ розм., ВИБАЛУ́ШУВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИ зневажл. — Док. Словник синонімів української мови
5. вибалушувати — ВИБАЛУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БАЛУШИТИ, шу, шиш, док., перех., розм. Широко розкривати, витріщати (очі). Дехто.. вибалушує очі і перебігає зором усю довгу, просту, як лінія, стежку (Черемш., Тв., 1960, 88); — А ви, хлопи, чого очі вибалушили? (Козл., На переломі, 1947, 19). Словник української мови в 11 томах