вибачитися

I. ПЕРЕПРО́ШУВАТИ кого за що і без додатка (просити вибачення), ВИБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПРОБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРОША́ТИ кого за що і без додатка, діал., ПЕРЕПРОША́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, діал; ВИНИ́ТИСЯ перед ким у чому і без додатка, розм., ЗВИНЯ́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, розм. (визнаючи свою провину). — Док.: перепроси́ти, перепроха́ти розм. ви́бачитися, проба́читися, перепроси́тися, повини́тися, звини́тися. — А бодай він не діждав, щоб я його перепрошувала (І. Нечуй-Левицький); (Префект:) За правду перепрошувать не буду (Леся Українка); Боря Серга.. стріляв скоромовкою, вибачаючись за свого друга Вальку, який не вмів просити пробачення (О. Гончар); — Ти образив мене в класі при всіх товаришах, отже й пробачайся при всіх (О. Донченко); Раптом упізнав (Володя) привітний голос Тараса Володимировича, який перепрошувався за нежданий прихід (Ю. Бедзик); О. Нестор почав.. говорити щось, звинятися та перепрошати (І. Франко); Він підходить до пана, перепрошаючись (Ю. Яновський); Кирило.. мав вигляд винуватого хлопчиська, який учора нашкодив, а сьогодні прийшов винитися (В. Собко).