вибачити

ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Вибачайте мені, що на Ваш лист приходиться одписуватись тільки сьогодні (Панас Мирний); — Пробачте нам на слові, — вклонився чемно їм Підкова (В. Сосюра); Народ ніколи не прощає поганим художникам (О. Довженко); Сей (Бурунда) ніколи не дарує нам загибелі свойого війська (І. Франко).

ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал.; ВИГОРО́ДЖУВАТИ, ВИБІ́ЛЮВАТИ, ОБІЛЯ́ТИ (визнавати невинним, приховуючи провину). — Док.: ви́правдати, оправда́ти, ви́бачити, ви́правити, усправедли́вити, опра́вити, ви́городити, ви́білити, обіли́ти. (Олекса:) — Що вона стріляє? — Коршаків, кібців, — мовби виправдовувала (Оксана) сестру за рушницю (Ю. Мушкетик); — Але ж Дарка Зоні перша не зачіпала, — тихенько і немов не Дарку, а себе виправдуючи, сказала Юзя (Леся Українка); — Сватати не будеш?.. — Таки не буду, — погоджується Левко й починає оправдувати себе (М. Стельмах); — Перше я вмів тільки ненавидіти людей, — тепер.. навчився вибачати їх вину темнотою їх (М. Коцюбинський); Коноводам, як вони потрапляли до тюрми, треба було таких свідків, щоб виправляли їх (Б. Грінченко); Згодом той грабунок (Софії Київської) пробувано усправедливити гарячим бажанням Боголюбського зосередити найбільші святощі в засновуваній ним столиці Володимирі (П. Загребельний); — Поодбираю в нього все, налякавши, що на поселеніє (поселення) піде, як піддасться, то й оправлю його; коли ж заспорить, то не викрутиться. Туди йому й дорога (Г. Квітка-Основ'яненко); Чоловіка виниш, а жінку правдиш (Словник Б. Грінченка); (Вояки:) Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? (Леся Українка); Останньою свинею був би я, коли б сьогодні став вибілювати себе коштом тієї дівчини (Ірина Вільде); Характерним для сучасних комуністів є намагання обілити комунізм (з газети).

ПЕРЕПРО́ШУЮ (формула вибачення), ВИ́БАЧ, ПРОБА́Ч, ПРО́ШУ (ПРОХА́Ю) ВИ́БАЧИТИ (ПРОБА́ЧИТИ, ВИ́БАЧЕННЯ, ПРОБА́ЧЕННЯ), ВИБАЧА́Й розм., ПРОБАЧА́Й розм., ЗА ПЕРЕПРО́ШЕННЯМ діал., ПЕРЕПРОША́Ю діал., ПАРДО́Н заст., жарт. Страж тамтешнього порядку одразу здогадався, що перед ним гість, зняв чемно кашкета й вибачився: перепрошую (О. Гончар); — Я не знав, що ти така образлива. Ну, вибач (Панас Мирний); (Мічурін:) Вибачте, спізнився (О. Довженко); (Фаон:) Я засмутив тебе?Пробач, кохана (Леся Українка); — Ну що ж? Пробачте нам на слові, — вклонився чемно їм Підкова (В. Сосюра); Прошу вибачити, що пишу коротко (М. Коцюбинський); — А тепер прошу пробачити мені. Я таки справді не хочу запізнитись (А. Головко); (Меценат:) Я прошу в вас вибачення, що вас частую отаким злиденством (Леся Українка); (Таня:) О, прошу пробачення. Я, здається, знову увійшла невчасно (В. Собко); Уклінно прохаю вибачити, що так рідко писав до Вас, та в мене тепер так мало вільного часу (М. Коцюбинський); (Любов:) Вибачай, я тебе перебила (Леся Українка); — То це ви? А я й не впізнав спочатку! Ну, вибачайте... (Є. Гуцало); — Коли прим'яв тебе, Якове, трохи, пробачай (М. Стельмах); Їсти-пити є що і в чім сходити — якого ж їй ще, за перепрошенням, дідька треба (Г. Хоткевич); (Жандарм:) Перепрошаю, що в таку пізню годину непрошений до вашої хати набиваюся (І. Франко); — Пардон, — сказав молодший, — можна відчинити кватирку?.. (Ю. Яновський).