вибачення
ВИ́БАЧЕННЯ (прохання вибачити), ПРОБА́ЧЕННЯ, ПЕРЕПРО́ШЕННЯ, ПЕРЕПРО́СИНИ розм., ПЕРЕПРО́С заст. — Зараз же хай вона почує твоє вибачення (Ю. Яновський); Особа кинула край стола портфель.., приглядалася до зали, заразом кидаючи до президії чемні слова пробачення за спізнення (О. Досвітній); Він підійшов до крайнього столика й.. промовив перепрошення (Ю. Смолич); Я, гарячіший до сварки,.. звичайно перший був і до перепросин (І. Франко); — Нептун з Еолом з перепросу Дали такого перечосу, Що й досі зашпори щемлять (І. Котляревський).
ВИ́БАЧЕННЯ (вияв поблажливості до когось винного, до чиєїсь провини), ПРОБА́ЧЕННЯ, ПРОЩЕ́ННЯ. І знов мушу прохати вибачення за пізню одповідь (М. Коцюбинський); Нехай пробачення не буде для тирана! (В. Мисик); Як глянути йому (чоловікові) в страдницькі очі? Як вимолити прощення? (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- вибачення — (вияв поблажливості) пробачення, прощення; (прохання прощення) перепрошення, перепросини. Словник синонімів Полюги
- вибачення — ви́бачення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вибачення — [вибачеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- вибачення — -я, с. 1》 Поблажливість до кого-небудь винного, до провини; прощення за провину. 2》 Прохання вибачити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибачення — ВИ́БАЧЕННЯ, я, с. 1. Прощення за провину; поблажливість до кого-небудь винного або до провини. Стратегічний характер польсько-українських відносин був побудований на дуже міцних фундаментах. Словник української мови у 20 томах
- вибачення — Ви́баче́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вибачення — ВИ́БАЧЕННЯ, я, с. 1. Поблажливість до кого-небудь винного, до провини; прощення за провину. — Я приїхав просити заздалегідь вибачення за свою Онисію Степанівну (Н.-Лев., III, 1956, 182); Маслюк був неправий і.. Словник української мови в 11 томах
- вибачення — Вибачення, -ня с. Извиненіе. Левиц. І. 335. Словник української мови Грінченка