вибухнути
ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док.: ви́бухнути, розірва́тися, рвону́тися, зірва́тися, шара́хнути розм. Велика авіабомба вибухнула перед самим будинком суду (О. Довженко); Враз біля батареї з тріском розірвався снаряд (П. Панч); З противним крекотом рвалися міни (І. Ле); Тут і міни, і снаряди лежать у землі, що не зірвалися (З. Мороз); — А тут ще бомба поблизу шарахнула (О. Гончар).
ВИБУХА́ТИ (розлітатися на частини від вибуху), РОЗРИВА́ТИСЯ. — Док.: ви́бухнути, розірва́тися. Почали рватися боєприпаси, потім вибухнув перший танк (В. Кучер); В повітрі з'являлися не то білі кружечки, не то маленькі пухирі, які росли, росли, розривалися беззвучно (М. Томчаній).
ВИБУХА́ТИ (раптово виникати, починатися з великою силою), СПАЛА́ХУВАТИ. — Док.: ви́бухнути, спалахну́ти, нагря́нути. Вибухнула революція; Незадовго до приїзду Шевченкового в Корсунь там спалахнуло повстання (B. Дарда); Коли нагрянула війна — чашу лиха випив він сповна (І. Гончаренко).
Значення в інших словниках
- вибухнути — ви́бухнути 1 дієслово доконаного виду вибовкнути ви́бухнути 2 дієслово доконаного виду підірватися форми 'вибух', 'вибухла',... вживаються рідше Орфографічний словник української мови
- вибухнути — I див. вибухати. II див. вибухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибухнути — ВИ́БУХНУТИ див. вибуха́ти. Словник української мови у 20 томах
- вибухнути — ВИ́БУХНУТИ¹ див. ви́бухати. ВИ́БУХНУТИ² див. вибуха́ти. Словник української мови в 11 томах
- вибухнути — Вибухати, -хаю, -єш сов. в. вибухнути, -ну, -неш, гл. 1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з коміна вибухає. Вибухла война. Гн. ІІ. 245. 2) Взрываться, взорваться. 3) Только сов. в. Выпалить, выстрѣлить. Вибухнуло в рушниці. Словник української мови Грінченка