вивалити

ВИКИДА́ТИ (кидати що-небудь із середини чогось назовні); ВИВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи, нахиляючи); ВИШТО́ВХУВАТИ (поштовхами); ВИПИРА́ТИ (натискаючи); ВИТРЯСА́ТИ (трясучи); ВИЖБУ́РЮВАТИ розм., ВИШПУ́РЮВАТИ розм. рідко (із силою). — Док.: ви́кинути, ви́валити, ви́штовхати, ви́штовхнути, ви́перти, ви́трясти, ви́шпурляти, ви́шпурнути. Вона.. викидала одежу, що лежала зверху в скрині (І. Нечуй-Левицький); Рибалки неквапливо підвели до сітки борт баркаса, вміло вивалили рибу з сітки на дно судна (Ю. Збанацький); Море виштовхувало на землю шматки криги (Ю. Яновський); Казанцев насилу налапав і випер через вікно здоровий узол (І. Нечуй-Левицький); (Марусяк:) Мовчать! Ось гроші!.. (витрясає з череса гроші) (І. Франко); Заряджена злою енергією, Мариня так гарячково почала вижбурювати речі на подвір'я, що збоку могло видатися, ніби в хаті вибухнула пожежа (Ірина Вільде); Вишпурнути сміття.

ВИЛА́МУВАТИ (про двері, вікно тощо — натискуючи, ударяючи, відокремлювати від чого-небудь), ВИВА́ЛЮВАТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, ВИПИРА́ТИ, ВИБИВА́ТИ, ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИДУ́ШУВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ (перев. шибку); ВИВА́ЖУВАТИ, ВИВАЖА́ТИ (про двері). — Док.: ви́ламати, ви́валити, ви́садити, ви́перти, ви́бити, ви́давити, ви́душити, ви́тиснути, ви́важити. Плечем виламує він раму (М. Стельмах); Я виламав двері, ускочив у хату (І. Нечуй-Левицький); Юхрим, вивалюючи плечем і лобом двері, вилетів з хати (М. Стельмах); Одні влітали в двері, інші висаджували забарикадовані вікна (О. Гончар); Як стусонув в ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер (О. Стороженко); Двері грудьми він вибив, вибіг на площу (М. Бажан); Раптом тріснуло скло.. — Хто це зробив? Штраф! Знову видавили вікно! — гукала кондукторка (П. Автомонов); Видушивши одну шибку в вікні, вони (злодії) всадили нею одного із своїх.. досередини (І. Франко); Вітер вікна витискає (П. Воронько); — Виважила (поліція) двері й веліла забрати мене до шпиталю (І. Франко).

ВИСУВА́ТИ (робити рух уперед якоюсь частиною тіла), ВИСТАВЛЯ́ТИ, ВИХИЛЯ́ТИ, ВИСТРО́МЛЮВАТИ, ВИСТРОМЛЯ́ТИ, ВИСО́ВУВАТИ рідше, ВИТИКА́ТИ рідше, ВИСОЛО́ПЛЮВАТИ, ВИВА́ЛЮВАТИ, СОЛО́ПИТИ розм. (про язик); ПЕРЕСА́ДЖУВАТИ розм. (через що-небудь). — Док.: ви́сунути, ви́ставити, ви́хилити, ви́стромити, ви́ткнути, ви́солопити, ви́валити. Недалечко від них вуж іще більше висунув голову з озеречка (М. Стельмах); — Тату! тату! — закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері (Панас Мирний); Вона сиділа, виставивши манірно свої маленькі ніжки (Г. Хоткевич); Садівник.. зірвався на рівні ноги і, вихиливши голову з буди, закликав пса (І. Франко); Сидів (верхівець) на запряженій в арбу коняці, високо вистромивши коліна вгору (І. Ле); Отак розмовляючи, йдуть собі лісом, а тут із-за кущів то виткне морду лісовик із зеленою.. бородою, то вискочить вовкулака (О. Стороженко); Ще довго лікар морочив хлопця.., змушував.. заплющувати очі й висолоплювати язика (С. Добровольський); Виваливши мокрого червоного язика, подала (вівчарка) йому хліб (Григорій Тютюнник); Гарно солопив язика (тур) (П. Загребельний); Вівця пересадить голову через комишеву стінку (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. виставля́ти.

ВИТРІЩА́ТИ (про очі — широко розкривати), ВИПИНА́ТИ, П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ розм., ВИРЯ́ЧУВАТИ розм., ВИКО́ЧУВАТИ розм., ВИБАЛУ́ШУВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИ зневажл. — Док.: ви́тріщити, ви́пнути, ви́п'ясти, ви́лупити, ви́рячити, ви́котити, ви́балушити, ви́торопити розм. ви́валити, ви́пулити діал. — Чого це ти, Денисе, витріщаєш на мене очі, неначе вперше мене бачиш? — сказала Настя (М. Коцюбинський); Кобза, як не випинав баньки, щоб розгледіть молодих, однак не розгледів (О. Стороженко); Роти свої пороззявляли (Еней з ягою) і очі на лоби п'яли (І. Котляревський); Тисяча душ очі на неї пнутиме (І. Рябокляч); Гутман вилуплює п'яні очі на заклятого від здивування.. офіцера (П. Колесник); Він.. широко вирячив очі й дививсь на неї (І. Нечуй-Левицький); Вона стиснула кулаки, викотила очі.. і почала тупотіти ногами (Л. Яновська); Баран вибалушив на нього свої очі з виразом тупого нерозуміння (І. Франко); Я виторопив очі, дивлюсь і питаю: — То ви ж хто такий і чого вам треба у моїй квартирі? (С. Васильченко); Стоїть сердека, очі вивалив, мов баран (Г. Квітка-Основ'яненко); Всі, як манекени,.. сиділи, випуливши очі (Г. Хоткевич).

ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм. (непомітно); ВИСТУПА́ТИ (вперед, на відкрите місце); ВИБРО́ДЖУВАТИ (бредучи у воді); ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або продираючись, протискаючись); РЕТИРУВА́ТИСЯ жарт.; ВИВА́ЛЮВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИСЯ розм. (у великій кількості); ВИШТО́ВХУВАТИСЯ розм. (штовхаючись); ВИМІТА́ТИСЯ фам. (із приміщення); ВИТИКА́ТИСЯ розм. (з-за чогось); ВИПИХА́ТИСЯ розм., ВИСУВА́ТИСЯ розм., ВИСО́ВУВАТИСЯ розм. (з-за столу, парти тощо). — Док.: ви́йти, ви́дибати, ви́шкандибати розм. ви́чвалати розм. ви́чапати розм. ви́крастися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́сковзнути, ви́ступити, ви́брести, ви́лізти, ви́валити, ви́валитися, ви́битися, ви́штовхатися, ви́местися, ви́ткнутися, ви́пхнутися, ви́сунутися. Ходить він годину, ходить він і другу. Не виходить чорнобрива із темного лугу (Т. Шевченко); І козаки із хатів-куренів виходжали (В. Сосюра); Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає (Т. Шевченко); Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (П. Тичина); Вишкандибав з хати (Словник Б. Грінченка); Приловчилась (Марійка), двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко); Тоді рішуче вичапав з заметів, пробрався до лісничівки (П. Загребельний); — Боюся, що бачили мене, як я викрадався з міста (І. Франко); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); — Стараймося лише тепер висмикнутися з міста так, аби нас не побачили (І. Франко); Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Він глибоко вдихнув грудьми повітря,.. і виступив з натовпу наперед (А. Головко); Опираючись їй (течії) грудьми, бійці швидко вибродили за Чернишем на берег (О. Гончар); За мріями Оверко і незчувся, як вибрів на битий шлях (К. Гордієнко); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Андрійко непомітно ретирувався, щоб уникнути ще однієї неприємної розмови (П. Кочура); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Хлібороби починають важко вивалюватися (з сіней) на подвір'я (М. Стельмах); Ніхто не грюкав у двері (лазні) й не вимагав швидше вимітатись геть (Ю. Яновський); Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко); Комендант устав, випхався з-за парти (І. Ле); Він висунувся з-поза стола й сів коло баби Семенихи (В. Стефаник). — Пор. 1. вибира́тися.