виганяти

ЗВІЛЬНЯ́ТИ (з роботи, посади); РОЗРАХО́ВУВАТИ (видавши платню); СКОРО́ЧУВАТИ (у зв'язку зі скороченням кількості працюючих); ВИГАНЯ́ТИ розм., ВИГО́НИТИ розм., ПРОГАНЯ́ТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм. (проти бажання або за якусь провинність); ЗНІМА́ТИ, УСУВА́ТИ (з посади); ВИКЛЮЧА́ТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ (перев. з навчального закладу); СПИ́СУВАТИ (у запас або зі складу екіпажу корабля). — Док.: звільни́ти, розрахува́ти, скороти́ти, ви́гнати, прогна́ти, ви́турити (ви́турлити), зня́ти, усу́нути, ви́ключити, відрахува́ти, списа́ти. За грубість з абонентом її слід було навіть звільнити з роботи (С. Журахович); — Працювать, — кажу, — не буду. Розраховуйте! І все!.. (С. Олійник); — Хіба це моє діло? Я машину повинен знати і край... А вони кондукторшу скоротили! (В. Кучер); Тепер губернатор напевне вижене з служби, а директор виключить Дорю (з гімназії) (М. Коцюбинський); До камери хтось приніс підтвердження, що "таки да" зняли Єжова (І. Багряний); Щербаня як порушника наказом капітана списали з судна (С. Олійник).

ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм., НАГО́НИТИ розм., ВИПИРА́ТИ розм., ВИКУ́РЮВАТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм., ТУ́РИТИ розм., ВИМІТА́ТИ розм., ВІДПРАВЛЯ́ТИ розм., рідше, ВИРЯДЖА́ТИ розм. рідко, ВИТРУ́ЧУВАТИ діал., ВИДВОРЯ́ТИ заст.; ВИШТО́ВХУВАТИ (штовхаючи); ВИПИХА́ТИ розм. (пхаючи); ВИТІСНЯ́ТИ (утисками примушувати залишити місце проживання); ВИЛИВА́ТИ (водою з нори звіра); ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ (про звіра — травлячи). — Док.: ви́гнати, прогна́ти, погна́ти, ви́провадити, спрова́дити, ви́ставити, ви́кинути, нагна́ти, ви́перти, ви́курити, ви́турити, ви́турлити, поту́рити, поту́рлити, ви́мести, відпра́вити, ви́рядити, ви́трутити, ви́дворити, ви́штовхати, ви́штовхнути, ви́пхати, ви́пхнути, ви́тіснити, ви́лити, ви́лляти, ви́травити, ви́кишкати розм. (Храпко:) Хіба я його (сина) жену. Хіба я його виганяю? Хай живе отам на кухні (Панас Мирний); (Меценат:) Тут я господар, і не дозволяю своїх гостей нікому проганяти (Леся Українка); — У залі агітувати невільно! — крикнув він (староста) зі злістю, — бо інакше скажу випровадити! (Н. Кобринська); Орися сиділа, як на голках, а ввечері рішуче поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка, інакше вона сама його витурить (Григорій Тютюнник); Начальник табору виставив полоненика за ворота разом з папірцем (Ю. Яновський); Другого дня прогонив Василь кури з грядок (А. Тесленко); У мене нема чим заплатити. Ще викинуть з готелю (М. Коцюбинський); Не приходило йому ніколи на думку нагнати Івана, хоч ненавидів його (Лесь Мартович); Глянула (пані) тими очима, мов випирала ними мене за поріг (С. Васильченко); Гудуть та й гудуть (заробітчани) про своє: і про забастовки, і про землю, і про панів, яких пора вже викурювати з насиджених місць (М. Стельмах); Усе думав (Корній) про те, як би йому відсіля, з хутора, Демка витурити (Б. Грінченко); З окопів і дзотів.. Штиком ворогів вимітала піхота! (І. Нехода); Вона благала усіх родичів навколішках,.. аби Зоню не відправляли з двора (Леся Українка); Він гнівно брязкає по столу кулаком, ладен вирядити сина з хати (К. Гордієнко); Недарма ж жінка та діти витрутили тебе з хати! (М. Коцюбинський); А ключник думає тим часом, як бути йому: видворити п'яниць оцих чи, навпаки, споїти і залишити тут (Д. Міщенко); Пана й осавула хлопці виштовхали на ґанок (В. Кучер); Пані випхала тоді Настю за двері (Марко Вовчок); Вітовт (литовський князь) поставив собі за мету витіснити татар із Причорномор'я (з посібника); Ходив у поле виливати водою ховрахів (Ю. Мокрієв); Всіх вовків, лисиць витравимо (О. Стороженко); Всім бажалось викишкати його (А. Свидницький).

ГНА́ТИ (добувати перегонкою), ГОНИ́ТИ, ВИГАНЯ́ТИ, ВІДГАНЯ́ТИ, ВІДГО́НИТИ, КУРИ́ТИ, ВИКУ́РЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ діал. (горілку). — Док.: ви́гнати, відігна́ти, ви́курити. — Годі вам гнати з хліба самогон та вгощати банди! (О. Гончар); — У нього сьогодні сорокоуст, буде поминки справляти по своїй бабі. Вночі самогон гонив (В. Кучер); З листя, коріння і стебел агави виганяють спирт (з журналу); Змішують (двоокис титану) з коксом, хлорують в електропечах при високій температурі, і утворений тетрахлорид титану відганяють (з журналу); — Вас дьоготь бентежить? — хвилюється і сердиться Лісовський. — Але чому ж ви тоді курите його у ваших лісах? (М. Стельмах); Викурювати горілку; Пощо ж мені її (горілку) палити? (І. Франко).

СПОРУДИ́ТИ (зробити якусь споруду, збудувати що-небудь, перев. великих розмірів або складне), ВИ́БУДУВАТИ, ВИ́ВЕСТИ, ВИ́ГНАТИ, ЗВЕСТИ́, ВИ́БЕХКАТИ розм., ДВИГОНУ́ТИ розм., ВІДБУ́ХАТИ фам. — Недок.: спору́джувати, вибудо́вувати, виво́дити, виганя́ти, зво́дити. А в Миргороді мітинг велелюдний Біля підніжжя пам'ятника того, Що спорудив поетові народ (М. Рильський); Споруджувати систему укріплень; Цар звелів.. наробити цегли та вибудувати з неї палати (А. Кримський); І раб копає землю, теше камінь.., виводить мури (Леся Українка); — Яке вибехкали! Просто не впізнаю Очеретянки (М. Чабанівський); Од вулиці тин новий і дощані нові ворота.. Це хтось двигонув собі, так двигонув! (А. Головко). — Пор. 1. будува́ти.

УСУВА́ТИ кого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ЕЛІМІНУВА́ТИ книжн.; ПРИБИРА́ТИ розм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИ розм., ВИГАНЯ́ТИ розм. (позбавляти певної посади, певного становища). — Док.: усу́нути, позбу́тися, відсторони́ти, уби́ти (вби́ти), прибра́ти, звільни́ти, зня́ти, зіпхну́ти (спихну́ти) (спхну́ти), ви́гнати. Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (В. Гжицький); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде); — Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша... (О. Гончар); — Отак і жить, — кинула Катря. — Прибери її (вчительку) з села і будемо жить (В. Кучер); Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виганяти — (змушувати когось вийти геть) проганяти, випроваджувати, виставляти, розм.: викидати, наганяти, (грубо): витурювати, вимітати, виштовхувати, (утискуючи) витісняти, книжн. видворяти. Словник синонімів Полюги
  2. виганяти — ви́ганяти дієслово доконаного виду довго бігати виганя́ти дієслово недоконаного виду примушувати йти геть; витягуватися; виробляти; отримувати шляхом перегонки Орфографічний словник української мови
  3. виганяти — Вигонити, витуряти, витурювати <�в шию>, витручати, проганяти, випихати, випирати, видворяти, спроваджувати, витручувати, виштовхувати, викишкувати, ев. показувати на поріг <�двері>, док. Словник синонімів Караванського
  4. виганяти — I [виган'атие] -н'айу, -н'айеиш, док. II [виеган’атие] -н'айу, -н'айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
  5. виганяти — I виган`яти-яю, -яєш і вигонити, -ню, -ниш, недок., вигнати, вижену, виженеш, док. 1》 перех. Примушувати кого-небудь іти, виходити геть, залишати якесь приміщення, місце, місцевість і т. ін.; проганяти. || Гнати кудись, до чогось, в якесь місце і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. виганяти — ВИ́ГАНЯТИ, яю, яєш, док., розм. Бігаючи, побувати в багатьох місцях, скрізь, де-небудь. У пошуках матері дівчинка виганяла по всіх сусідах (з газ.); // Пробі́гати певний час. * Образно. Чотири роки по степах по тих виганяв [дід Матвій]... Словник української мови у 20 томах
  7. виганяти — Яю, -яєш, недок., комп. Друкувати на принтері. Словник сучасного українського сленгу
  8. виганяти — I вигнати, виводити, вивождати, вигонити, видворяти, викидати, викишкувати, викурювати, вимітати, випирати, випихати, випроваджувати, випроводжати, випроторювати, виряджати, виставляти, витручувати (звідси "витрутень" — остання страва при частуванні)... Словник синонімів Вусика
  9. виганяти — виганя́ти / ви́гнати сім поті́в (сьо́мий піт) з кого. 1. Змушувати кого-небудь напружено, з останніх сил працювати або виснажувати непосильною роботою. Фразеологічний словник української мови
  10. виганяти — Виганя́ти, -ня́ю, -ня́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. виганяти — ВИ́ГАНЯТИ, яю, яєш, док. Бігаючи, побувати в багатьох місцях, скрізь, де-небудь; // Пробігати певний час. *Образно. Чотири роки по степах по тих виганяв [дід Матвій]… А потім на Чорномор’я перекинувся… До козаків… (Вишня, І, 1956, 33). Словник української мови в 11 томах
  12. виганяти — Ви́ганяти, -няю, -єш гл. Вы́бѣгать. Виганяв по всьому городу. Аф. 325. --------------- Виганяти, -няю, -єш сов. в. вигнати, -жену, -неш, гл. 1) Выгонять, выгнать, изгонять, изгнать. Вигнав Бог людей з раю. Ном. № 11415. Син виганя з хати. Ном. № 9413. Словник української мови Грінченка