виганяти

ВИ́ГАНЯТИ, яю, яєш, док., розм.

Бігаючи, побувати в багатьох місцях, скрізь, де-небудь.

У пошуках матері дівчинка виганяла по всіх сусідах (з газ.);

// Пробі́гати певний час.

* Образно. Чотири роки по степах по тих виганяв [дід Матвій]... А потім на Чорномор'я перекинувся... До козаків... (Остап Вишня).

ВИГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ВИ́ГНАТИ, ви́жену, ви́женеш, док.

1. кого, що. Примушувати кого-небудь залишати якесь приміщення, місце, місцевість і т. ін.; проганяти.

[Демко:] Та я тебе вижену з подвір'я! [Зінько:] Нащо ж виганять? Коли вже я вам так спротивився, то я й сам піду (М. Кропивницький);

– Як же мені, Вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить? А Вовк: – От я його вижену (з казки);

Коли ж Іван почав вимагати своє, зароблене, то пан вигнав з фільварку (С. Чорнобривець);

// Гнати кудись, до чогось, у якесь місце і т. ін.

Тільки й чути, що корови скільки є духу ревуть, затим, що хазяйки не йдуть їх доїти і не думають виганяти їх до череди (Г. Квітка-Основ'яненко);

Весною .. вигнали ми своїх зголоднілих за зиму корівок на пашу (І. Цюпа);

// розм. Ведучи машину, забирати її з якого-небудь приміщення.

Шофер, що, розпластавшись, спав пiд сараєм, схопився очманiло i .. кинувся виганяти машину з сарая (О. Гончар);

// розм. Виключати звідкись, виводити зі складу чогось.

Тепер губернатор напевне вижене з служби, а директор виключить Дорю (М. Коцюбинський);

– Уроків я й по музиці не люблю, я поламав скрипку і мене вигнали з музгуртка (О. Іваненко);

// розм. Видаляти (хворобу).

Настойка з полиневого цвіту виганяє з тіла будь-яку лихоманку (Ю. Яновський);

Що холодніша вода для обливання, то вона краще пробуджує організм і “виганяє” хвороби (з наук.-попул. літ.);

– А то вже яка хвороба. Одну горіховим соком виженеш, а іншу віджимками з пагінців молодої таволги (М. Стельмах).

2. що. Під час росту посилено витягуватися, довшати якоюсь своєю частиною (про рослини).

Будуть уже лілеї виганяти білі стрункі пупчики вгору (О. Кобилянська);

Посадить вона дерево в садку, дерево швидко приймається і за літо вижене паростки вище од хати (І. Нечуй-Левицький);

// Прискорено вирощувати (рослини).

– А ви спочатку навчіться елементарної чемності. З ученими людьми розмовляти – це тобі не огірки й цибулю в теплиці виганяти (М. Стельмах);

// кого, що, безос. Робити високим у процесі росту.

Квітки вже так вигнало вгору, що вся голова її [Варі] ховається в них (І. Сенченко);

За п'ять-шість тих років вигнало Якова, як явора, рослявого та стрункого (С. Васильченко).

3. що, перен., розм. Робити, споруджувати що-небудь високе, велике.

Будинок вигнали для житла на цілий квартал (Яків Баш);

[Параска:] Коли б могла, я до неба тин вигнала б і вглиб метрів на двадцять, щоб навіки відгородитись від Часника (О. Корнійчук).

4. що і без прям. дод., розм. Виробляти, одержувати працюючи.

От такі, як вона, дівчата у мене вже по двісті процентів норми виганяють (В. Кучер);

Пішов [Погребняків син] стелі у шахті кріпити .. Виганяє добре: щонеділі пиво п'є і дівчат пряниками засипає (М. Рудь).

5. що. Вибивати що-небудь різким поштовхом, ударом.

6. що. Те саме, що вику́рювати 4.

– Нема горілки, з чого її виженеш (Є. Гуцало).

◇ Вибива́ти (виганя́ти) / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) [з голови́] див. вибива́ти;

Вибива́ти (виганя́ти) / ви́бити (ви́гнати) клин кли́ном див. вибива́ти;

(1) Виганя́ти / ви́гнати сім поті́в (сьо́мий піт) з кого:

а) змушувати кого-небудь напружено, з останніх сил працювати або виснажувати когось непосильною роботою.

Вона підійшла до мене, подивилася, як вправно я маніпулюю кнопками в пульті, як виганяю сьомий піт з нетямкуватого Кривцуна (П. Загребельний);

б) (безос.) хто-небудь дуже виснажується, втомлюється від напруженої або дуже тяжкої роботи, діяльності.

– А ось я, наприклад, не можу [їхати] в іншому вагоні. Навіть купейний мене не влаштовує. Хоч, мушу вам сказати, і нелегко даються ці м'які. Сім потів з тебе вижене, поки оббілетишся [придбаєш квиток] (Ю. Збанацький);

(2) Виганя́ти дух з кого – дуже знесилювати кого-небудь чимсь або доводити когось до смерті.

Спеку я переношу з мукою, і вже конторські субтропіки дух з мене виганяли (П. Козланюк).