видимати
ВИДУВА́ТИ (струменем повітря виганяти, видаляти що-небудь звідкись), ВИДИМА́ТИ, ВИДМУ́ХУВАТИ розм. — Док.: ви́дути, ви́дмухати. Стояв (бригадир).. перед відкритим отвором печі й наполегливо.. видував з ями останні краплинки металу й шлаку (В. Собко); Дме з усіх щілин, видимає з-під благенької ковдри та шинелі останнє тепло (О. Гончар); Дехкани по черзі смоктали чилім, старанно видмухуючи дим (І. Ле).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видимати — видима́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- видимати — -аю, -аєш, недок., видути, видую, видуєш і видму, видмеш, док., перех. Струмом повітря виганяти, видаляти що-небудь звідкись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- видимати — ВИДИМА́ТИ див. видува́ти. Словник української мови у 20 томах
- видимати — Видима́ти, -ма́ю, -ма́єш; ви́дути, ви́дму, ви́дмеш, ви́дмуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- видимати — ВИДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ДУТИ, ви́дую, ви́дуєш і ви́дму, ви́дмеш, док., перех. Струмом повітря виганяти, видаляти що-небудь звідкись. Здавалось, там шумить, кипить унизу вогненне море, видимаючи вгору шумовиння (Вас. Словник української мови в 11 томах
- видимати — Видимати, -маю, -єш сов. в. видути, -дму, -меш, гл. Выдувать, выдуть. Аф. 328. Тії дудочки видимають із скла бульбашку. Дещо. Словник української мови Грінченка