видиво

ВИДІ́ННЯ (образ, що постає в свідомості, уяві, а також у сні), МА́РЕВО, ПРИМА́РА, ВИ́ДИВО книжн., ФАНТАСМАГО́РІЯ книжн., ДИВОВИ́ДДЯ рідко; КОШМА́Р (про важке, страшне видіння). Докія скоріше прогнала тривожні марева й видіння, увійшла за чоловіком до хати (М. Стельмах); Сни та примари ніколи не бувають і не можуть бути.. об'єктивно-розсудними, діалектично-логічними (Леся Українка); Килина майже проснулась, та було їй так шкода розлучатися з солодким видивом (Є. Гуцало); Розплившися, пливуть в його уяві хворій Червоні ліхтарі зашарених облич; Підносяться шляхетні шпаги свіч; Рушає карнавал нічних фантасмагорій (М. Бажан); (Олеся:) О, знов!.. Спів це чи дивовиддя?.. Не чуть! (М. Кропивницький); Ночами його душили кошмари (І. Микитенко).

ПРИМА́РА (те, що не відповідає дійсності, не існує насправді, постає в уяві), МАРА́, МАНА́, ОМА́НА, ОБЛУ́ДА, ХИМЕ́РА, ПРИ́ВИД, ПРИВИ́ДДЯ рідше, ВИ́ДИВО книжн., поет., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА заст., ПОЯ́ВА діал.; ІЛЮ́ЗІЯ (те, що тільки здається справжнім, реальним). Примара порятунку ніби пожартувала над нами, мов уві сні привиділась (Ю. Збанацький); Як нагадаю Козака в могилі, то й досі не знаю, Чи то було справді, чи то було так, Мара яка-небудь (Т. Шевченко); (Лицар:) То був порив остатній, він показав, що крил моїх нема, що то була якась мана, облуда, немов я чув їх в себе за плечима (Леся Українка); Як часом з'являється нам, що уже не існує, — То лише мислі потьмарення, образів сонних омана (переклад М. Зерова); Золоті надії, дитячі химери, — розбило, розвіяло, як грім пір'я (С. Васильченко); Вона не могла з певністю сказати, чи то був сон, чи привид (М. Коцюбинський); Осінній день — похмурий, мороський — Одне бажання родить непоборне: Минай скоріше, як привиддя чорне, Як давній спогад, прикрий і чужий (Є. Фомін); Як гаряче плинуть з безвісної далі Притьмарених видив нечутні рої! (Л. Первомайський); Туга за фантомом щастя — се щастя (Уляна Кравченко); Скоро утома переборола збуджені нерви, і Сергій задрімав. Якісь візії плелися тоді в його голові (Г. Коцюба); Така привабна ця таємна подорож, і повно радощів, химерних снів і обмар (С. Васильченко); Ти не любила... Час останній... Який же біль, який же біль!.. Та за ілюзію кохання навіки вдячний я тобі (В. Сосюра).