виднокіл

ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет., КРУГОГЛЯ́Д рідше, КРУГОЗІ́Р рідше; НЕБОСХИ́Л, КРАЙНЕ́БО, НЕБОКРА́Й (прилегла до землі частина небесного простору). Ліворуч на горизонті видно силует металургійного заводу і зруйноване селище (Ю. Яновський); На обрії зажовтіла земля, а потім під імлистою горою виринув чужий порт (В. Кучер); — Чи ви любите гуляти.. та любуватися круговидом (І. Нечуй-Левицький); На широкому овиді зникали береги Америки (Мирослав Ірчан); Синь небесна виднокола Снігом сіє (А. Малишко); Нічної мли Розлилось вино по виноколі (М. Рильський); Голуба далина виднокраю наче в казці встає, наче в сні (Л. Первомайський); Горленко замислено оглянула виднокруг (П. Панч); Довкола покоси вогонь попелив, гармати змагалися з небом самим і весь виднокіл, як туман, застелив дим (С. Голованівський); — Я — зір будив — обводив кругогляд І відчував крізь димку нерухому, Як обсипався дах княжого дому (М. Зеров); Який чудовий кругозір І даль яка барвиста! (М. Шеремет); На сході тільки-тільки починав жевріти небосхил (А. Головко); Від перешийка і до самого крайнеба — степи і степи (О. Гончар); Ще одгора на небокраї, де промінь дня останній зник, а вже з-за мурів виглядає золоторогий молодик (В. Сосюра).

ГОРИЗО́НТ (умовна межа між землею та небом), О́БРІЙ, ПРУГ, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет. Крейсер виплив уже на поверхню моря з-за горизонту (Ю. Яновський); Рівна, як на морі, лінія обрію стала по-осінньому чіткою (З. Тулуб); Несподівано зійшло сонце, вдарило білою яскравістю з-над пустельного пругу (П. Загребельний); Пропливає золотий лан пшениці, залитий сяйвом спадаючого за видноколом сонця (Н. Рибак); Диск пурпуровий владичний Приліг на саме виноколо (М. Зеров); Після чорної бурі.. степ вбереться аж до виднокраїв в дикі тюльпани (О. Гончар); Рожеве сонце висувалося щораз вище з-за виднокруга (О. Маковей); (Річард:) Вітрилами срібляться кораблі, од виднокола плинучи до міста (Леся Українка).