виклад
ЛЕ́КЦІЯ (публічне читання на певну тему або текст такого читання; читання навчального предмета викладачем у вищому або середньому навчальному закладі), ВІ́ДЧИТ зах.; ВИ́КЛАД діал. (тільки в навчальному закладі). — Власне, я таки з лекції, але уявіть собі, з лекції українізації! (В. Підмогильний); У зв'язку з кривавими подіями в Бориславі, дрогобицьке староство заборонило Франків відчит про "Початок і знесення панщини на руській землі" (П. Колесник); Наступного дня були знов відчити. Він (професор) надійшов, коли вже всі студенти були зібрані (О. Кобилянська); Граб.. обдарований такою надзвичайною пам'яттю, що всі виклади вчителів запам'ятував відразу в школі (І. Франко).
ПЕРЕКАЗ (змісту прочитаного, почутого, побаченого), ПЕРЕКА́ЗУВАННЯ, ПЕРЕПОВІДА́ННЯ, ВИ́КЛАД. Про сю річ я знаю тільки з російських газет та з переказів деяких людей (Леся Українка); Не міг обійтися, звісно, Стрижак без переповідання чудес святого Миколая (П. Загребельний); Історія із скрипалем у захоплюючому викладі Віті Огрінчука набула трохи дивних форм (В. Собко).
РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм., БРЕХЕ́НЬКА розм. (перев. анекдотичного характеру). Коли Марко скінчив свою розповідь, есмінець об'якорювався в бухті (М. Трублаїні); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (І. Нечуй-Левицький); Коли наступала ніч, діти варили кашу коло куренів і слухали оповіді вчителя (І. Цюпа); Майор на ходу розповідав бійцям різні історії (О. Гончар); Водій Цюпа замислився. А чого він замислився — детальний виклад буде далі (Ю. Яновський); Слухаючи таку невеселу повість, полковник Шрам і голову понурив (П. Куліш); Тяжко ставало йому, коли слухав її оповістей, коли дивився зблизька на нужду і погань їх життя (І. Франко); Січові оповістки про запорозьку вдачу, про запорозьку волю западали в гаряче серце онукове... (Панас Мирний); Мене він бавив Розповідками двірськими (Леся Українка); Нічник Микола Юринга, щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В. Гжицький); Іванові не раз гірко приходилося слухати розказів молодшого брата (І. Франко); — Та ось не перебаранчайте! Доказуй уже, Мусію, свою притчу (А. Головко); Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же тую полонку рубав, коня напував (П. Чубинський); За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- виклад — виклад – викладання Виклад – письмова чи усна розповідь про щось; стиль, манера розповіді, опису. Детальний виклад, популярний виклад, форма викладу. “Доцент перейшов до викладу головних думок свого реферату” (Микола Руденко). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- виклад — ви́клад іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- виклад — ВИКЛАД – ВИКЛАДАННЯ Виклад, -у. Письмова чи усна розповідь про щось; стиль, манера розповіді, опису: детальний виклад, популярний виклад, форма викладу, ясність викладу. Подам деякі приклади просто-таки в хронікальному викладі (М. Літературне слововживання
- виклад — Ви́клад, частіше мн. - виклади. 1. Лекція, навчальний курс. На теольопї можна було рівночасно слухати викладів виділу фільозофічного (Б., 1895, 20, 1); Люба сестричко! Отже з перекладом мого викладу (з 14. Українська літературна мова на Буковині
- виклад — [виклад] -ду, м. (ў) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
- виклад — -у, ч. 1》 Письмова чи усна розповідь, опис, передача яких-небудь фактів, матеріалів і т. ін. 2》 Стиль, манера розповіді, опису. 3》 діал. Лекція. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виклад — ВИ́КЛАД, у, ч. 1. Писемна чи усна розповідь, опис, передавання яких-небудь фактів, матеріалів і т. ін. Лікар іде додому, обідає, а по обіді замикається в своїй хатині, щоб ніхто не заважав йому писати популярний виклад з гігієни (М. Словник української мови у 20 томах
- виклад — ви́клад 1. лекція в навчальному закладі (ср, ст)||виклади ◊ посвідка викла́дів → посвідка 2. публічна доповідь (ст): Був виклад. Казали нам, кого маємо любити, а кого ні. Опісля говорив наш чоловік про Україну. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- виклад — ВИ́КЛАД, у, ч. 1. Письмова чи усна розповідь, опис, передача яких-небудь фактів, матеріалів і т. ін. Лікар іде додому, обідає, а по обіді замикається в своїй хатині, щоб ніхто не заважав йому писати популярний виклад з гігієни (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- виклад — Ви́клад, -ду м. 1) Изложеніе. 2) Испражненіе. А ні ладу, а ні складу, іззіж собачого викладу. Ном. № 13066. Словник української мови Грінченка