виколихувати

I. ВИХО́ВУВАТИ кого (виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культурної поведінки), ВИРО́ЩУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ЛІПИ́ТИ розм., ВИЛІ́ПЛЮВАТИ розм., МУШТРУВА́ТИ фам., ШКО́ЛИТИ розм., ОТІ́СУВАТИ розм., ОБТІ́СУВАТИ розм., ОБШЛІФО́ВУВАТИ розм., СТРУ́НЧИТИ розм. — Док.: ви́ховати, ви́ростити, ви́плекати, ви́пестити, ви́пестувати, ви́глядіти, сформува́ти, ви́колисати, ви́колихати, ви́ліпити, ви́муштрувати, ви́школити, отеса́ти, обтеса́ти, обшліфува́ти. В ранніх.. літах нас виховують пильно й дбайливо (М. Зеров); Виховав дитину в добру годину (прислів'я); Я хотів для Валика зробити значно більше — виростити справжнього патріота, чудову людину (В. Логвиненко); І ось тепер він сидить з блокнотом та олівцем у руках і дивиться на свою роту, яку плекав, навчав, ростив, як мати своїх дітей (О. Гончар); І вигодували й випестили з мене робітника дужого (Панас Мирний); — Як буде син — призвичаю й його до господарства, а дочка — вигляди, викохай її і віддай заміж за доброго чоловіка (Панас Мирний); — Ох, не просте це діло — формувати людину (О. Гончар); Високе, почесне й надзвичайно важке завдання — ліпити характер дитини (О. Донченко); З молодого, як із воску: що хоч, те й виліпиш (прислів'я); — Чоловік мій воює, батальйоном командує, а я дітей вдома муштрую (Ю. Збанацький); — Ніколи не була я в школі — згадує Олена Семенівна. — Саме життя школило мене... (з журналу); З часом.. удалось матері його троха обтесати й освоїти.., але зробити з нього панича.. мати таки не здужала (І. Франко); Свого Корнія вона струнчить весь час, щоб не заглядав у чарку (О. Гончар).

КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал.; ПОКОЛИ́ХУВАТИ, ПОГО́ЙДУВАТИ (злегка або час від часу); ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИГО́ЙДУВАТИ (раз у раз). — Док.: колихну́ти, поколихну́ти, колисну́ти, гойдну́ти, коливну́ти, поколихну́ти. Вітер шумів і колихав верхами ялиць (І. Франко); Легенький вітерець колисав плюмажі над високими ківерами (Н. Рибак); І тії тополі Над Іваном на могилі, Коло того гаю, І без вітру гойдаються, І вітер гойдає (Т. Шевченко); Вітер на вулиці коливав віти дерев (В. Собко); А вітер шелестів житами, метляв хустиною білою на дівчині (А. Головко); Вітер холодний корогвами матляв (А. Тесленко); Вітер тріпав папірцем, що в руці, мотляв порожньою торбинкою (А. Головко); Шелестить у вербах вітер, ледве шелевіє... (Л. Первомайський); Навіть листком не поколихне глибокий передосінній вечір (М. Стельмах); Вітер тихенько погойдує хвою (Я. Шпорта); Світла горять блідим полум'ям, а вітрець виколисує їх на всі боки (Марко Черемшина).