викопати

ВІДКО́ПУВАТИ (копаючи, звільняти, витягати когось або щось закопане, засипане), ВИКО́ПУВАТИ, ВІДРИВА́ТИ (перев. риючи). — Док.: відкопа́ти, ви́копати, відри́ти. Ридаючи, прибігла й жінка Семенова. Об землю билася, поки чоловіка відкопували (Г. Хоткевич); Ми зараз-таки й пішли викопувати ті гроші (Марко Вовчок); З піску стриміла людська рука.. Чумаченко кинувся розгрібати пісок.. Рив, рив, думаючи лише про те, щоб швидше відрити (Григорій Тютюнник).

ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм. (внаслідок тривалих і старанних пошуків); НАТРА́ПИТИ, НАДИ́БАТИ, НАГИ́БАТИ діал. (випадково); ПІДХОПИ́ТИ розм., ПІДЧЕПИ́ТИ розм. (звичайно чоловік, хлопець жінку, дівчину для себе або жінка, дівчина чоловіка, хлопця). — Недок.: знахо́дити, нахо́дити, віднахо́дити, розшу́кувати, відшу́кувати, вишу́кувати, добува́ти, відко́пувати, розко́пувати, вико́пувати, натрапля́ти, нади́бувати, надиба́ти, підхо́плювати, підчі́плювати. Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко); Василько вмів з одного погляду находити завіяну снігами стежину на гору (А. Турчинська); Я давній лист в планшеті віднайшов. Папір пожовк, рядки вже напівстерті (Л. Дмитерко); — Добре було б розшукати всіх його товаришів, поговорити з рідними й написати історію його життя (Є. Гуцало); Відшукавши потрібну книгу, Людмила спустилась на підлогу (А. Головко); Сардачину знайшов десь таку стару, що де вже він її й вишукав таку (Г. Хоткевич); — Між забутих фондів ти відкопав дорогий скарб — колекцію лірницьких плачів, жебрацьких причитань та голосінь над покійниками у записах на вощані валки ще едісонівського фонографа (І. Волошин); Це була фотокопія заяви, яку колись.. писав Ріхард Баум.. А проте, заява залишилася, і Ервін Майєр зумів розкопати її (В. Собко); Наум пригадує оповідання Бориса Андрійовича про лісового царя часів громадянської війни і дивується: "Де ви такого царя викопали?" (Т. Масенко); (Журейко:) Як вірний буде він народу, То зрештою натрапить вірну путь (І. Кочерга); Обійшов (Грицько) горище, надибав сушені груші, взяв скілько штук і почав гризти (С. Васильченко); — Де ж ви нагибали це сіно? — Там, де ти рибу ловиш (М. Стельмах); Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан (Панас Мирний).

КОПА́ТИ (лопатою, заступом тощо робити заглиблення в землі, снігу і т. ін.; видобувати щось із землі, снігу тощо), РИ́ТИ, ВИКО́ПУВАТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИБИРА́ТИ (видобувати із землі вирощену картоплю); КОПА́ТИСЯ (робити заглиблення в землі); ШТИКУВА́ТИ спец. (розпушуючи й перекидаючи шари землі). — Док.: ви́копати, ви́рити, ви́брати. Мовчки все глибше й глибше вони копали перед собою землю, і всі тупо дивилися на спід виритих ямок (П. Панч); Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Т. Шевченко); Кропиву ми викопували з корінням і складали на купу (О. Донченко); Умираючи, казав у пущі вирити під дубом два скарбці з грошима (Марко Вовчок); Сьогодні вони вибирають картоплю (А. Шиян); Щоб досягти до його (вугілля), копають глибокі колодязі (шахти) та й копаються на всі боки попід землею (Б. Грінченко).