1. Словник синонімів української мови

викрик

ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків.. повагом ішли старі й молоді (І. Франко); Гашіца, почувши батьків оклик, кинулась до свічечки і вмить загасила її (М. Коцюбинський); — Бий яничарів, — врізався в лихий посвист вітру гучний Мишків крик (Н. Рибак); Одноманітні покрики вартових із багнетами навівали на серце.. сум (О. Донченко); На спортивному майданчику грали у волейбол, чулись різкі окрики (Є. Гуцало); Лунають поклики, промови, Перейняті одним чуттям (М. Вороний); — Та тримайте ж його! Та чи ви навмисне його випускаєте? — чулися погуки (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викрик — ви́крик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. викрик — -у, ч. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викрик — ВИ́КРИК, у, ч. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик. – Я піду. А ще хто? – І я! І я! – чуються з купи викрики (Панас Мирний); Не чув він і не бачив... Словник української мови у 20 томах
  4. викрик — див. крик Словник синонімів Вусика
  5. викрик — ВИ́КРИК, у, ч. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик. — Я піду. А ще хто? — І я! І я! — чуються з купи викрики (Мирний, IV, 1955, 185); Серед гомону й викриків бряжчали струни то в одних, то в інших руках (Ле, Міжгір’я, 1953, 76). Словник української мови в 11 томах
  6. викрик — Ви́крик, -ку м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262. Словник української мови Грінченка