викрутитися

ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ (виходити зі скрутного становища, вигадуючи що-небудь, хитруючи), ВИВЕРТА́ТИСЯ, ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ рідко, ВИСКОВЗА́ТИ рідко, ВИБРІ́ХУВАТИСЯ розм., ВИДРЯ́ПУВАТИСЯ розм., ВІДКАРА́СКУВАТИСЯ від кого-чого, розм. — Док.: ви́крутитися, ви́вертітися, ви́плутатися, ви́слизнути, ви́скочити, ви́сковзнути, ви́брехатися, ви́дряпатися, відкара́скатися. Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак (Ірина Вільде); На всі лади вивертався Каленик перед Гулькою, шукав найкращого тону для розмови (М. Ю. Тарновський); (Храпко:) То Печариця бреше; то він, щоб самому виплутатись, мене вплутує (Панас Мирний); — Молодець ти хоч куди, Завжди вислизнеш з біди! (Л. Первомайський); Як Чіпку випустили з чорної, Грицько перший приніс Христі звістку, що, мов, викрутився харцизяка, вибрехався! (Панас Мирний); Усе ж дехто з підліщан усякими правдами й неправдами видряпувавсь із злиднів (Є. Кротевич); — У квітні ж не виконали (плану), у травні теж, а в червні кричали "аврал" і ледве вискочили (А. Хижняк); Я відчував, що кажу дурниці, але треба було щось казати, щоб відкараскатись від неї (О. Досвітній).

ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ розм. (ухилятися від одвертої відповіді, розмови, від прямої дії), КРУТИ́ТИ розм., ВИЛЯ́ТИ розм. — Док.: ви́крутитися. Зіньці Федорівні конче треба було знати точні види на врожай, а тітка Лисичка всіляко огиналася, викручувалася й відмахувалася (П. Загребельний); Прийшлося чоловікові таки оддати свої гроші, як не крутила (Грицько Григоренко); Чоловік виляв на всі боки і силкувався нічого на це не відказати (Б. Грінченко).

ВИРИВА́ТИСЯ (з силою звільнятися від кого-, чого-небудь), ВИДИРА́ТИСЯ, ВИПРУ́ЧУВАТИСЯ, ВИПРУЧА́ТИСЯ, ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ВИБИВА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ, ВИСКОВЗА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИСЯ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИПОРСА́ТИ, ВИПОРСКА́ТИ рідше, ВИСКО́ВЗУВАТИСЯ розм. (швидко та спритно). — Док.: ви́рватися, ви́дертися, ви́пручатися, ви́крутитися, ви́битися, ви́слизнути, ви́сковзнути, ви́смикнутися, ви́порснути, ви́сковзнутися. — Ну, пустіть же мене додому.. — метався він, вириваючись із рук бійців (Григорій Тютюнник); Дмитрик випручується з обіймів і кидається далі (М. Коцюбинський); Ухопили (козаки) її мерщій за руки і за ноги цупко, щоб не викрутилась (Г. Квітка-Основ'яненко); Опинившися в знайомому місці, мавпочка радісно запищала й стала рватися з рук (О. Ільченко); Мар'яна вибивається з його обіймів (М. Стельмах); Хоче пригорнути сина. Але він вислизає з його рук (М. Стельмах); Чіпка од нестяму розвів руки. Галя висковзнула — і скрилася (Панас Мирний); Захоплені зненацька, прокидалися турки зі сну, і коли тільки могли висмикнутися з рук козаків, тікали в ліс та в поле (О. Маковей); Жабі випорснула з моїх обіймів (О. Досвітній); Все висковзувався (Петрусь) нам із рук, як в'юн (І. Франко).