1. Словник синонімів української мови

викручувати

ВИ́ВЕРНУТИ (про руку, ногу тощо — повернути в неприродне положення, часто ушкоджуючи), ВИ́КРУТИТИ, СКРУТИ́ТИ, ПІДВЕРНУ́ТИ (про ногу). — Недок.: виверта́ти, викру́чувати, скру́чувати, підверта́ти. — Він схопив одного з хуліганів за руку й так спритно вивернув її, що той опинився в нього в полоні (М. Трублаїні); Він спав і раптом почув, що хтось сидить на ньому верхи й викручує ліву руку (Григорій Тютюнник); А як вхопила (зуб) за корінь, то так скрутила, мов добрий дядько. Аж затріщав, всю щелепу, здавалось, вивертає.. (О. Гончар).

ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док.: ви́крутити, відкрути́ти, ви́гвинтити, відгвинти́ти, розкрути́ти, ви́вертіти, відверті́ти, відшрубува́ти, ви́шрубувати. Не слід сильно затягувати холодну свічку (на теплому двигуні машини).., її потім буде важко викрутити (з газети); Відкручувати гвинти й порушувати пломби (в телевізорі) не можна (з журналу); Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (А. Головко); — За півгодини я відгвинтив покришку (О. Донченко); Піновану пляшку (Івась) виймав, шрубок одшрубував (дума).

ВИКРУ́ЧУВАТИ (скручувати мокру тканину, видавлювати воду, рідину тощо), ВИЖИМА́ТИ розм., рідко. — Док.: ви́крутити, ви́жати. Викручує (молодиця) випрану.. сорочку (О. Десняк); Із дір онучі волочились, Зовсім хоть вижми, помочились (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викручувати — викру́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викручувати — -ую, -уєш, недок., викрутити, -учу, -утиш, док. 1》 перех. Вигвинчувати, виймати, висувати що-небудь вкручене. 2》 перех. Скручуючи мокру тканину, видавлювати воду або іншу рідину. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викручувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ, чую, чуєш, недок., ВИ́КРУТИТИ, учу, утиш, док. 1. що. Вигвинчувати, виймати, висувати що-небудь. Він викручує помалу скляну затичку і нюхає настій гірського зілля (П. Колесник); Його мати підійшла до лампи й викрутила ґнотика (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
  4. викручувати — див. витискувати; свердлити Словник синонімів Вусика
  5. викручувати — Викру́чувати, -кру́чую, -чуєш, -чує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. викручувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КРУТИТИ, учу, утиш, док. 1. перех. Вигвинчувати, виймати, висувати що-небудь вкручене. Він викручує помалу скляну затичку і нюхає настій гірського зілля (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах
  7. викручувати — Викручувати, -чую, -єш сов. в. викрутити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкручивать, выкрутить, выжимать, выжать. Сорочка мокрісінька, — хоть викрути. Лебед. у. 2) Вырывать, вырвать. А молода бондарочка тих жартів не знала, — праву ручку викрутила, та й по личку втяла. Гол. 3) — ногу. Свихнуть, вывихнуть. Словник української мови Грінченка