винести

ВИНО́СИТИ (про воду, вітер — захоплюючи зі собою, залишати де-небудь), ВИКИДА́ТИ. — Док.: ви́нести, ви́кинути. Так вода весняна виносить мул і хмиз, і баговиння зо дна ріки (Леся Українка); Вітер хвилю на морі гойдав, Рвав із рибою наші сітки, Викидав із намулом скіпки (П. Воронько).

ВИСТАВЛЯ́ТИ (забираючи звідки-небудь, ставити назовні), ВИНО́СИТИ, ВИСУВА́ТИ, ВИСО́ВУВАТИ. — Док.: ви́ставити, ви́нести, ви́сунути. А на теплого Олекси сусіда виставляє з льоху бджіл на сонце (Ю. Яновський); Часто удень.. висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М. Коцюбинський). — Пор. 2. висува́ти.

ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм., ПЕРЕТРИВА́ТИ розм., ВДЕ́РЖАТИ (УДЕ́РЖАТИ) розм. рідко, ВИ́ДИХАТИ розм. рідко, ВИ́ТРИВАТИ діал.; ДОТРИ́МАТИСЯ, ДОДЕ́РЖАТИСЯ (до певного часу); ПЕРЕВАРИ́ТИ розм., ПЕРЕТРАВИ́ТИ розм. (перев. з запереч. н е — важко, через силу переносити кого-, що-небудь). — Недок.: витри́мувати, виде́ржувати, зно́сити, перено́сити, вите́рплювати, перете́рплювати, пережива́ти, терпі́ти, вино́сити, дотри́муватися, доде́ржуватися, перева́рювати, перетра́влювати. Раїса чує, що ноги її не витримають, ось-ось підігнуться (М. Коцюбинський); Його залізне тіло витримувало й не таку біганину (Ю. Яновський); Її змучене, помарніле лице скинулось на лице людини, що видержала важку хворобу (І. Нечуй-Левицький); Хай на Сибір засилають, — Ми всі тортури знесем! (пісня); Минуло стільки літ у самоті... Не вірила, що можна у житті Таке перенести, Таке перетерпіти... (Л. Забашта); Там батько.. Не витерпів лихої долі, Умер на панщині! (Т. Шевченко); Багато всякого лиха та горя довелося йому (Шевченкові) пережити на своєму віку (Панас Мирний); Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік (І. Франко); За те, що син тебе кохає, Що внук матусенькою зве, — Вона усе перестраждає, Вона усе переживе (М. Гірник); Мою любов я тільки їй (Україні) віддам! За муки всі, що винесла в неволі (В. Сосюра); — Ми спільно перетривали тисячні пригоди і негоди (І. Франко); "Пустіть!.. кричить Рябко: — не будь я песький син, Коли вже вдержу більш!.." (П. Гулак-Артемовський); Цілий тиждень Сергій провалявся в бараку, ледве видихав (Г. Коцюба); Йому ще байдуже, але бідна Настя навряд чи витримає (М. Коцюбинський); Скрутно прийшлася година голодна: З осені хліб купували; ..Всилу додержались, поки робота Знову у полі відкрилась (І. Манжура); Не переварюю я Масла, дуже він масний, гумовий, а от не впіймав за руку — не тягни до буку, як каже закарпатець Михайло (А. Хижняк); — Страх не люблю ябед, просто не перетравлюю їх зовсім (М. Чабанівський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винести — ви́нести дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. винести — [винеистие] -су, -сеиш; мин. -н'іс, -неисла; нак. -сие, -с'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. винести — див. виносити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. винести — ВИ́НЕСТИ див. вино́сити. Словник української мови у 20 томах
  5. винести — ви́нести / вино́сити нога́ми впере́д (напере́д) кого, фам. Хто-небудь помре, загине або буде похованим. Мешканців не видно — поховалися десь чи вибралися, а кого й винесли ногами вперед (А. Фразеологічний словник української мови
  6. винести — Ви́нести, -несу, -несеш; ви́ніс, -несла, -несли; ви́нісши; ви́неси, ви́несім, -несіть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. винести — ВИ́НЕСТИ див. вино́сити. Словник української мови в 11 томах
  8. винести — Ви́нести, -ся см. виносити, -ся. Словник української мови Грінченка