випадково

ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О. Іваненко); Може, й мене ненароком Діточки згадають (Т. Шевченко); Несподівано стрівся (Йон) з очима, що з-під тонких дівочих брів опекли його жаром молодості й півдня (М. Коцюбинський); Наган непередбачено вистрілив (Ю. Яновський); Соломія спитала в їх (хлопчиків), чи не бачили часом вони в лісі якого чоловіка (І. Нечуй-Левицький); Дмитро буде вільний з того жовнірства, хоч би його й забрали помилково (Г. Хоткевич); Гордій почав розказувати, що зовсім випадком зайшов сюди (Б. Грінченко); Може, лиш припадком Хтось, розглядаючи старих книжок сміття, незацікавленим напом'яне нащадкам Мале моє життя (М. Рильський); І от раз юнак той припадково Здибав у якімось закамарку Свою паню (І. Франко). — Пор. ненавми́сне.

НЕНАВМИ́СНЕ (НЕНАВМИ́СНО) (не обдумуючи заздалегідь, без попереднього наміру), НЕВМИ́СНЕ (НЕУМИ́СНЕ рідко), НЕВМИ́СНО (НЕУМИ́СНО рідко), НЕНАРО́КОМ, БЕЗ У́МИСЛУ (без таємного й вартого осуду наміру). Макітра мов ненавмисне розстебнув пальто і почав розправляти на шиї шовковий галстук (С. Васильченко); Не займав дівчат нікого, да й на мене щось двічі поглянув, та й то ніби так, нехотя, невмисне (Марко Вовчок); Передаючи йому бідон, ненароком чи навмисне торкнулась (Тоня) рукою його руки (О. Гончар); (Тетяна:) Ох, мені горе! Пропаде Финтик даром, і я без умислу буду виною його смерті... (І. Котляревський). — Пор. випадко́во, мимово́лі.