випурнути

ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док.: ви́плисти, ви́пливти, ви́плинути, сплисти́, спливти́, спли́нути, ви́нирнути, ви́ринути, зри́нути, ви́пірнути, ви́гулькнути, ви́пурнути. А з моря солоних глибин Випливали ротаті акули (М. Рильський); В розпачі то кидалась (риба) в морську глибину, то спливала до самої поверхні (Ю. Збанацький); Пірнув (рибалонька), виринає — І утоплену Ганнусю На берег виносить (Т. Шевченко); (Водяник (до Русалки):) Іди на дно! Не смій мені зринати три ночі місячні поверх води (Леся Українка); Коли ж я випірнув з води, в лице так свіжо вітер віяв... (В. Сосюра); Вигулькнувши з води, Маруся попливла наввимашки (О. Донченко).