виразник
ВИРА́ЗНИК (той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання тощо), ПРЕДСТАВНИ́К, НОСІ́Й, ПОСЛАНЕ́ЦЬ, СИН поет., РЕ́ЧНИК книжн., РУ́ПОР книжн.; ПОБО́РНИК, ЗАХИСНИ́К (той, хто захищає якісь ідеї, суспільні погляди тощо). З усіх кошових.. Сірко був найяскравішим виразником інтересів народних мас (І. Шаповал); Це (П. Грабовський) був представник нової думки (з журналу); Всі ми звикли дивитись на кобзаря як на носія правди та істини (П. Тичина); У високому палаці над Віслою.. не раз лунали схвильовані голоси посланців дружби (С. Журахович); Щоб усі слов'яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т. Шевченко); Він (В. Стефаник) став речником трудового народу, його болю, гніву, його протесту, його надій (з газети); Можливо, що.. Нечуй-Левицький намагався зробити Радюка (в романі "Хмари") рупором власних ідей (О. Білецький); Вічним революціонером,.. мужнім поборником братерства і свободи називає світ великого сина України Івана Франка (з газети); Народи світу! В боротьбі мужайтеся! З захисниками Правди ви сходжайтеся! (П. Тичина).
Значення в інших словниках
- виразник — вира́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- виразник — -а, ч. Той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виразник — ВИРА́ЗНИК, а, ч. Той або те, хто (що) виражає чиї-небудь інтереси, думки, почуття, бажання і т. ін. Схоплюють і відбивають [індивіди] думки та імпульси колективу, виразником .. думок якого вони є (В. Словник української мови у 20 томах
- виразник — ВИРА́ЗНИК, а, ч. Той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання і т. ін. Передові люди російського народу бачили в Шевченкові геніального художника, виразника народних дум і сподівань (Корн. Словник української мови в 11 томах