1. Словник синонімів української мови

вирячувати

ВИТРІЩА́ТИ (про очі — широко розкривати), ВИПИНА́ТИ, П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ розм., ВИРЯ́ЧУВАТИ розм., ВИКО́ЧУВАТИ розм., ВИБАЛУ́ШУВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИ зневажл. — Док.: ви́тріщити, ви́пнути, ви́п'ясти, ви́лупити, ви́рячити, ви́котити, ви́балушити, ви́торопити розм. ви́валити, ви́пулити діал. — Чого це ти, Денисе, витріщаєш на мене очі, неначе вперше мене бачиш? — сказала Настя (М. Коцюбинський); Кобза, як не випинав баньки, щоб розгледіть молодих, однак не розгледів (О. Стороженко); Роти свої пороззявляли (Еней з ягою) і очі на лоби п'яли (І. Котляревський); Тисяча душ очі на неї пнутиме (І. Рябокляч); Гутман вилуплює п'яні очі на заклятого від здивування.. офіцера (П. Колесник); Він.. широко вирячив очі й дививсь на неї (І. Нечуй-Левицький); Вона стиснула кулаки, викотила очі.. і почала тупотіти ногами (Л. Яновська); Баран вибалушив на нього свої очі з виразом тупого нерозуміння (І. Франко); Я виторопив очі, дивлюсь і питаю: — То ви ж хто такий і чого вам треба у моїй квартирі? (С. Васильченко); Стоїть сердека, очі вивалив, мов баран (Г. Квітка-Основ'яненко); Всі, як манекени,.. сиділи, випуливши очі (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирячувати — виря́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вирячувати — -ую, -уєш, недок., вирячити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Широко розкривати очі від здивування, люті і т. ін. || на кого – що. Широко розкривши очі, дивитися па кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирячувати — ВИРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідше ВИРЯЧА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИ́РЯЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм. Широко розплющувати (очі). На нижній сходинці церковних сходів стояв голомозий і босий ідіот, крутив круглою головою та вирячав очі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. вирячувати — Виря́чувати, -чую, -чуєш; ви́рячити, -рячу, -рячиш; ви́ряч, ви́рячте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вирячувати — ВИРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РЯЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Широко розкривати очі від здивування, люті і т. ін. Він [сурмач] усе грав та грав, надимаючи щоки.. та вирячивши очі так, що, здавалось, вони ось-ось вискочать з лоба (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. вирячувати — Вирячувати, -чую, -єш сов. в. вирячити, -чу, -чиш, гл. — очі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку. Левиц. І. 433. Словник української мови Грінченка