вислизнути

ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм.; ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм. (швидко й непомітно); ВИПУ́РХУВАТИ (швидко та легкою ходою). — Док.: ви́бігти, ви́летіти, ви́хопитися, ви́скочити, ви́сипати, ви́порснути, ви́нестися, ви́мкнутися, ви́хватитися, ви́котитися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́шмигнути розм. ви́пурхнути, ви́метнутися, ви́линути. Із кущів хутко вибігають козаки (С. Васильченко); Левко схопив шапку й вилетів з хати (М. Стельмах); З рожнами, з вилами.. вихоплювалися з шелюгів хуторяни (О. Гончар); Люди й коні вискакували з табору, неначе з пожежі (І. Нечуй-Левицький); Перелякана його (Святослава) криком, Малуша випорснула з світлиці (С. Скляренко); Вийшов (тюрк) слідом за Гусейном, що кулею винісся з хати (О. Досвітній); Безгучно і прудко.. вимкнулася (перекупка) з кімнати у двір (Леся Українка); У бокові двері.. раптом вихватились двоє охоронників (А. Головко); З хат викочувалися, мов вихор, дівчата та хлопці (М. Чабанівський); В одну мить (Микола) вислизнув з куреня (Ю. Збанацький); Часами й злякана сіра миш висмикнеться зі своєї нори, перебіжить попід ногами.. й знов повзне в ямку (І. Франко); Дзвінко випурхнули (з тролейбуса) дівчатка (Є. Кротевич); Він, мов той хлопчик, виметнувся з хати (М. Чабанівський); — Коли я твій голос коло двора почую, я зараз вилину до тебе, — сказала Мелашка (І. Нечуй-Левицький).

ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ (виходити зі скрутного становища, вигадуючи що-небудь, хитруючи), ВИВЕРТА́ТИСЯ, ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ рідко, ВИСКОВЗА́ТИ рідко, ВИБРІ́ХУВАТИСЯ розм., ВИДРЯ́ПУВАТИСЯ розм., ВІДКАРА́СКУВАТИСЯ від кого-чого, розм. — Док.: ви́крутитися, ви́вертітися, ви́плутатися, ви́слизнути, ви́скочити, ви́сковзнути, ви́брехатися, ви́дряпатися, відкара́скатися. Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак (Ірина Вільде); На всі лади вивертався Каленик перед Гулькою, шукав найкращого тону для розмови (М. Ю. Тарновський); (Храпко:) То Печариця бреше; то він, щоб самому виплутатись, мене вплутує (Панас Мирний); — Молодець ти хоч куди, Завжди вислизнеш з біди! (Л. Первомайський); Як Чіпку випустили з чорної, Грицько перший приніс Христі звістку, що, мов, викрутився харцизяка, вибрехався! (Панас Мирний); Усе ж дехто з підліщан усякими правдами й неправдами видряпувавсь із злиднів (Є. Кротевич); — У квітні ж не виконали (плану), у травні теж, а в червні кричали "аврал" і ледве вискочили (А. Хижняк); Я відчував, що кажу дурниці, але треба було щось казати, щоб відкараскатись від неї (О. Досвітній).

ВИПАДА́ТИ (падати з чого-небудь, звідкись назовні), ВИЛІТА́ТИ, ВИРИВА́ТИСЯ, ВИВА́ЛЮВАТИСЯ (під час руху); ВИСКОВЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИСЯ рідше, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИПОРСА́ТИ, ВИПОРСКА́ТИ (ковзаючи, поковзом); ВИСКА́КУВАТИ розм. (раптово, швидко). — Док.: ви́пасти, ви́летіти, ви́рватися, ви́валитися, ви́сковзнути, ви́сковзнутися, ви́слизнути, ви́порснути, ви́приснути, ви́скочити. Вона брала книжку, хотіла читати — книжка випадала з рук (І. Нечуй-Левицький); З кошика потроху вилітали й розбивались яєчка (М. Стельмах); Як вирветься сокира з рук — Пішла по лісу косовиця (Т. Шевченко); А то скаже (Маруся) Грицькові зладити сани, понабирає дівчат.. і летять згори вниз. Вивалюються в сніг, регочуть (Г.Хоткевич); Леся випростується, від необережного руху висковзує з пальців олівець (А. Хижняк); Все висковзувався (Петрусь) нам із рук, як в'юн (І. Франко); — Федоро, ти сьогодні й ложки не вдержиш. Все в тебе з рук вислизає, як в'юн (О. Донченко); З рук Наташі випорснула й розбилася лампа (Я. Баш); Гребінчики випорсали з коси Мар'яни, жмакався капелюх із квітками (С. Васильченко); — За тебе п'ю, — від сили зміг .. І кухоль виприснув до ніг (П. Грабовський); Глечики, повтикані в сіно в передку, почали вискакувати (І. Нечуй-Левицький).

ВИРИВА́ТИСЯ (з силою звільнятися від кого-, чого-небудь), ВИДИРА́ТИСЯ, ВИПРУ́ЧУВАТИСЯ, ВИПРУЧА́ТИСЯ, ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ВИБИВА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ, ВИСКОВЗА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИСЯ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИПОРСА́ТИ, ВИПОРСКА́ТИ рідше, ВИСКО́ВЗУВАТИСЯ розм. (швидко та спритно). — Док.: ви́рватися, ви́дертися, ви́пручатися, ви́крутитися, ви́битися, ви́слизнути, ви́сковзнути, ви́смикнутися, ви́порснути, ви́сковзнутися. — Ну, пустіть же мене додому.. — метався він, вириваючись із рук бійців (Григорій Тютюнник); Дмитрик випручується з обіймів і кидається далі (М. Коцюбинський); Ухопили (козаки) її мерщій за руки і за ноги цупко, щоб не викрутилась (Г. Квітка-Основ'яненко); Опинившися в знайомому місці, мавпочка радісно запищала й стала рватися з рук (О. Ільченко); Мар'яна вибивається з його обіймів (М. Стельмах); Хоче пригорнути сина. Але він вислизає з його рук (М. Стельмах); Чіпка од нестяму розвів руки. Галя висковзнула — і скрилася (Панас Мирний); Захоплені зненацька, прокидалися турки зі сну, і коли тільки могли висмикнутися з рук козаків, тікали в ліс та в поле (О. Маковей); Жабі випорснула з моїх обіймів (О. Досвітній); Все висковзувався (Петрусь) нам із рук, як в'юн (І. Франко).

ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм. (непомітно); ВИСТУПА́ТИ (вперед, на відкрите місце); ВИБРО́ДЖУВАТИ (бредучи у воді); ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або продираючись, протискаючись); РЕТИРУВА́ТИСЯ жарт.; ВИВА́ЛЮВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИСЯ розм. (у великій кількості); ВИШТО́ВХУВАТИСЯ розм. (штовхаючись); ВИМІТА́ТИСЯ фам. (із приміщення); ВИТИКА́ТИСЯ розм. (з-за чогось); ВИПИХА́ТИСЯ розм., ВИСУВА́ТИСЯ розм., ВИСО́ВУВАТИСЯ розм. (з-за столу, парти тощо). — Док.: ви́йти, ви́дибати, ви́шкандибати розм. ви́чвалати розм. ви́чапати розм. ви́крастися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́сковзнути, ви́ступити, ви́брести, ви́лізти, ви́валити, ви́валитися, ви́битися, ви́штовхатися, ви́местися, ви́ткнутися, ви́пхнутися, ви́сунутися. Ходить він годину, ходить він і другу. Не виходить чорнобрива із темного лугу (Т. Шевченко); І козаки із хатів-куренів виходжали (В. Сосюра); Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає (Т. Шевченко); Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (П. Тичина); Вишкандибав з хати (Словник Б. Грінченка); Приловчилась (Марійка), двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко); Тоді рішуче вичапав з заметів, пробрався до лісничівки (П. Загребельний); — Боюся, що бачили мене, як я викрадався з міста (І. Франко); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); — Стараймося лише тепер висмикнутися з міста так, аби нас не побачили (І. Франко); Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Він глибоко вдихнув грудьми повітря,.. і виступив з натовпу наперед (А. Головко); Опираючись їй (течії) грудьми, бійці швидко вибродили за Чернишем на берег (О. Гончар); За мріями Оверко і незчувся, як вибрів на битий шлях (К. Гордієнко); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Андрійко непомітно ретирувався, щоб уникнути ще однієї неприємної розмови (П. Кочура); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Хлібороби починають важко вивалюватися (з сіней) на подвір'я (М. Стельмах); Ніхто не грюкав у двері (лазні) й не вимагав швидше вимітатись геть (Ю. Яновський); Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко); Комендант устав, випхався з-за парти (І. Ле); Він висунувся з-поза стола й сів коло баби Семенихи (В. Стефаник). — Пор. 1. вибира́тися.

ПІТИ́ (залишити якесь місце, товариство тощо), ПОДА́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ВІДДАЛИ́ТИСЯ, ЗАБРА́ТИСЯ розм., РЕТИРУВА́ТИСЯ заст., жарт.; ЗНИ́КНУТИ (ЗНИ́КТИ), ЩЕ́ЗНУТИ, ВИ́СЛИЗНУТИ розм., ШУ́СНУТИ розм., ША́СНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм., ШМОРГНУ́ТИ (ШМОРГОНУ́ТИ) розм. (непомітно, швидко). — Недок.: іти́ (йти), подава́тися, відхо́дити, віддаля́тися, забира́тися, ретирува́тися, зника́ти, щеза́ти, вислиза́ти. Першим бажанням Черкашина було встати й піти геть (Л. Дмитерко); Я — геть подався. Шалом. Навмання. Я — геть подався, стомлений од люті (В. Стус); Люди сховалися в лісі, а коли татари відійшли, вони повернулися (збірник "Легенди та перекази"); Коли Віюк віддалився, Дід обернувся до Івана (І. Франко); Соцький наказав, щоб усі забиралися з кріпості, бо надходить вечір (А. Хижняк); (Живоглядов:) Надало мені приїхати на цю вечірку... Краще буде, коли я звідсіль ретируюсь... (Ю. Мокрієв); Дід Омелько ойкав, кректав і, нарешті, зник, ніби крізь землю провалився (З. Тулуб); Діти щезають за двері (Леся Українка); Казанцев.. тихо, по-котячи вислизнув з хати (І. Нечуй-Левицький); Тільки Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (М. Коцюбинський); — Де батько мій? — крикнув Ладимир, але Степан уже шаснув з лавки і чвалав через майдан (В. Дрозд); Не виглядів (сотник), хто з його хвіртки шморгнув (Г. Квітка-Основ'яненко).