вистелити

ВИСТЕЛЯ́ТИ (укривати чим-небудь усю поверхню чогось), ВИСТИЛА́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ, ВИМОЩА́ТИ рідше. — Док.: ви́стелити, ви́слати, ви́мостити. Зів'яла та посохла трава, якою вистелив Йон своє кубелечко на винограднику (М. Коцюбинський); Вимостивши (солому), він стрибнув з воза і почав вистилати рядном, що винесла Оришка (Панас Мирний); Вимощувати доріжки на подвір'ї рекомендується в чотири шари (з газети).

СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.: постели́ти, посла́ти, просла́ти, простели́ти, розстели́ти, розісла́ти, настели́ти, насла́ти, ви́стелити, ви́слати, помости́ти. Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на переложне сіно свіже рядно (М. Стельмах); Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент (В. Кучер); Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі, і неутішно плакав (Панас Мирний); Онися.. простелила на траві рушники, поклала ложки, поставила миски й покликала орачів полуднувати (І. Нечуй-Левицький); Помостити сіно на возі.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вистелити — ви́стелити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вистелити — див. вистелити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вистелити — ВИ́СТЕЛИТИ див. вистеля́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вистелити — ВИ́СТЕЛИТИ див. вистеля́ти. Словник української мови в 11 томах