витягнути

ВИ́ДОВЖИТИ (зробити довшим, збільшити довжину чого-небудь), ВИ́ТЯГТИ, ВИ́ТЯГНУТИ, РОЗТЯГТИ́, РОЗТЯГНУ́ТИ (зробити довшим або більшим за розміром); ВІДТЯГТИ́, ВІДТЯГНУ́ТИ (куючи). — Недок.: видо́вжувати, витяга́ти, витя́гувати, розтяга́ти, розтя́гувати, відтяга́ти, відтя́гувати. Кошарний, не підводячись із стільця, видовжив шию, глянув у вікно (П. Загребельний); З панським свого язика не рівняй: коли довгий, то прикоротять, коли короткий — витягнуть (прислів'я); Весела усмішка розтягнула їм лиця (М. Коцюбинський); Як розтяг баян Микола.. згуртувалася довкола вся рідня велика (М. Упеник); І третій (син) — не для забавки — для захисту орача, із лишку тієї плавки важкого відтяг меча (М. Рудь).

ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм.; ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ (рвучко). — Док.: ви́йняти, ви́тягти, ви́тягнути, добу́ти, ви́добути, здобу́ти, ви́шкрябати, ви́шкребти, ви́шпортати, ви́хопити, ви́хватити. Молодиця розв'язала клунок і почала виймати дідову поживу (Панас Мирний); Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші рідною українською мовою (З. Тулуб); Он рибалки витягують бредень із срібною рибою (М. Стельмах); Осколок, гострий і маленький, як овід, впився у тіло. Денис Блаженко бере його пальцями. — Тягни! — командує Хома (О. Гончар); Дядько.. почав поважно длубатись у кисетині, добуваючи звідти тютюн (Б. Грінченко); З лиховісною повільністю (Джурило) став видобувати з чорних піхов меча (П. Загребельний); Подлубавшись у кишені, він здобув ще одного папірця (Ю. Збанацький); Треба тільки вишкребти нігтем із стрючка зернятка і знову стулити обидві половинки. От вам і пищик! (О. Донченко); Він своїм закованим костуром почав шпортати землю, відважив одну дернину, другу, вишпортав трохи глини, люди зирнули і ахнули (Іван Франко); Старі, присунувшись близенько до нього (горщика), руками вихоплювали гарячу бараболю (М. Коцюбинський); Комісар вихватив наган (Ю. Яновський). — Пор. 1. дістава́ти.

ВИТЯГА́ТИ (про руку, ногу тощо — роблячи рівним, прямим, просувати в якому-небудь напрямку), ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСТЯГА́ТИ, ПРОТЯГА́ТИ, ПРОТЯ́ГУВАТИ, ВИПРЯМЛЯ́ТИ, ВИПРО́СТУВАТИ, ВИПРОСТО́ВУВАТИ. — Док.: ви́тягти, ви́тягнути, простягти́, простягну́ти, протягти́, протягну́ти, потягну́ти, ви́прямити, ви́простати, ви́простувати. Досить Софійці наблизитися, як він (гусак) відразу ж витягає шию (А. Дімаров); Як було іде (Юрко) селом у неділю, то випростується сміливо та хвацько, ноги витягує, мов струни (П. Куліш); По своєму ліжку простягай ніжку (прислів'я); — Моя вона! — сказав Павло, протягуючи руку до панії Ганни (П. Куліш); Люди кинулися до своїх автомашин, на бігу випрямляючи плечі (І. Ле); Огей випростує ноги і відчуває солодкий спокій (О. Досвітній); Вона випростовує гордо свій стан (І. Нехода).

ВИТЯГА́ТИ (ухопившись, переміщати звідки-небудь щось важке або великого розміру, що звичайно торкається землі), ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИВОЛІКА́ТИ, ВИТА́СКУВАТИ розм. — Док.: ви́тягти, ви́тягнути, ви́волокти, ви́таскати. Купка.. татар з галасом витягала з моря.. чорний баркас (М. Коцюбинський); Поранених звідти витягували теж тільки вночі (О. Гончар); Швиденько виволікає (Мавка) з лісу чималу суху деревину (Леся Українка); Шаланду виволокли на берег (Ю. Яновський); — Спіймав би тебе тихенько.., привіз на свій двір і на твоїй голові потрощив би кілька рам, які ти на хату витаскав (М. Стельмах).

ВИКО́НУВАТИ (проводити в життя певне завдання, доручення, наказ, задум і т. ін.), ЗДІ́ЙСНЮВАТИ, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ, ДОВЕ́РШУВАТИ уроч.; ВІДБУВА́ТИ (перев. обов'язки, повинності); НЕСТИ́ (перев. військову службу); ВИРОБЛЯ́ТИ (певну кількість роботи). — Док.: ви́конати, здійсни́ти, реалізува́ти, вті́лити, доверши́ти, відбу́ти, ви́робити, ви́тягти розм. ви́тягнути розм. Він чітко виконував усі накази й команди коло гармат (В. Кучер); Лишившись сама, Шаукен відчула себе повновладною господинею й почала потроху здійснювати свої таємні плани (З. Тулуб); (Огнєв:) Я пропоную реалізувати цю операцію (О. Корнійчук); Треба тільки врахувати, як практично втілити цікаві домисли Нерчина (Н. Рибак); — Де ж ти бачив, щоби хто на світі довершив якого.. діла без упертості..? (І. Франко); Ярослава покликано відбувати військову службу (П. Колесник); — Неси, Максиме, службу справно, — сказав Карагач (М. Зарудний); Записав бригадир, скільки хто за сьогодні виробив (А. Головко); Окремі бригади можуть брати такі зобов'язання, але цех такого плану не витягне (В. Собко). — Пор. 1. зді́йснювати.

ВИМА́НЮВАТИ (добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів), ВИДУ́РЮВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИУ́ДЖУВАТИ. — Док.: ви́манити, ви́дурити, ви́тягти, ви́тягнути, ви́удити, ви́мантачити розм. ви́туманити діал. Виманив він у Олексія багацько.. грошей (П. Куліш); Почав (Зілинський) правдами й неправдами видурювати в жінок кооперативні паї (Ірина Вільде); В районі Карпо видурив дозвіл на купівлю хати (Ю. Яновський); — От уже менші панки та полупанки, так там уже тільки держись! І даєш, і не надаси; — ..віддаси, — ще мало, ще витягає (Г. Квітка-Основ'яненко); Не хваліться про їх (гроші) нікому, бо щоб не знайшовся якийсь пройдисвіт, що, прикриваючись добрим ділом, не вимантачив їх у Вас (Панас Мирний); Витуманив (циган) кусок сала (С. Руданський).

ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм., ПЕРЕКИДА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., БА́ХКАТИ розм. (перев. про алкогольні напої); НАДПИВА́ТИ, ВІДПИВА́ТИ, ПРИГУ́БЛЮВАТИ розм. (невелику кількість); ПОПИВА́ТИ (потроху, не поспішаючи); ВИДУВА́ТИ розм., ВИДУ́ДЛЮВАТИ розм. (багато або все й пожадливо); ВИСМО́КТУВАТИ розм. (повільно); ПОХМЕЛЯ́ТИСЯ (випивати спиртного повторно, на другий день). — Док.: ви́пити, спи́ти, ви́хилити, ви́сушити, осуши́ти, ви́цідити, пропусти́ти, напи́ти, перехили́ти, розпи́ти, переки́нути, ба́хнути, ви́тягти розм. ви́тягнути розм. теле́пнути фам. роздави́ти фам. сми́кнути фам. перепусти́ти, проковтну́ти розм. ковтну́ти розм. врі́зати (урі́зати) розм. надпи́ти, відпи́ти, пригу́бити, ви́дути, ви́дудлити, ви́смоктати, похмели́тися. Збивши кокосового горіха, я випивав з нього молоко (Ю. Яновський); О. Федір підходив інколи до шафи й вихиляв келишок (С. Скляренко); Він за один ковток чималий водянчик так і висушив (Г. Квітка-Основ'яненко); Не втерпів соблазна окаянної і.. осушив одну (чарку) (Я. Баш); Раз на тиждень Софрон ішов.. пограти в кості та пропустити склянку коктейлю (Н. Рибак); Перепустити по чарці; — Продав (ґрунт).. Вже другий тиждень напиває десь у Дрогобичі (І. Франко); Петро з Василем перехиляють горілку, морщать обличчя (І. Чендей); Перед тим, як вирушити далі, розпивають шампанське (О. Гончар); Шефи по одній маленькій перекинули та й .. сказали, що їм і так дуже приємно з нами посидіти (Є. Кравченко); Витягли самотужки по носатці тернівки (Г. Квітка-Основ'яненко); Телепнули ми по красовулі, не кожен і закусив (А. Свидницький); — Може, почекаємо? Скоро Палажка на обід прийде. Півлітру роздавимо... (Є. Кравченко); Випили по чарці паничі й закусили, а за паничами ковтнули по чарці молодиці (І. Нечуй-Левицький); Христя надпила трохи (тернівки) і постановила (Панас Мирний); Жінка теж відмовилась від горілки, відпила трохи свого вина й запропонувала мені (О. Досвітній); — За здоров'я шановного гостя хоч пригуб, — сказала матушка, подаючи дочці чарку (І. Нечуй-Левицький); Обпивайло як узяв пити, все до каплі видув (з фольклору); А ви знаєте, як видудлиш глечик гарячого молока — жоден мороз не страшний... (С. Ковалів); Довго держав він чарку коло рота, висмоктував останню крапельку (І. Нечуй-Левицький).

ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед), П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ рідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКВА́ШУВАТИ розм., ШПИ́ЛИТИ розм. (звич. губи). — Док.: ви́пнути, ви́п'ясти, відду́ти, відстовбу́рчити, ви́тягти, ви́тягнути, закопи́лити, відкопи́лити, відква́сити. Він страшенно гордий своїми вчинками, випинає груди, хрустить пальцями (М. Коцюбинський); Пнути живіт; Губи пан віддув, Неначе був нерад тій вісті (І. Франко); Комар смачно приплюск до теплого виска (скроні) й червонів задоволено, відстовбурчивши дві задні ноги (І. Ле); — Цип, цип, цип... — витягала губи Марія і тулила до рожевої шиї жовтий пушок (М. Коцюбинський); (Сидір Свиридович:) Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки було спідню губу копилить (І. Нечуй-Левицький); Дівчина одразу поважніє, закопилює губки (В. Кучер); Люба кумедно відкопилила губи (М. Стельмах); Спустив носа, як індик, губу відквасив.. та й сидить (А. Свидницький).

ВИПИ́ТУВАТИ (наполегливо, настирливо звертатися до когось із запитаннями, намагаючись дізнатися про кого-, що-небудь), ДОПИ́ТУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИ, ВИТЯГА́ТИ розм., ВИТЯ́ГУВАТИ розм. (докладаючи зусиль, примушувати дати відповідь). — Док.: ви́питати, допита́ти, допита́тися, видобути, ви́тягти, ви́тягнути. — А чия ж ти? — І так він випитував про все в Левантини, розпитався й про те — через що кинула хазяїв (І. Франко); — З ким же ти прийшов? — допитував дехто в Івася (Панас Мирний); Чимало часу минуло, поки вона допиталась від панночки, що власне трапилось (Леся Українка); З Вронським найшла вона відповідну хвилю побалакати, а що більше, видобула з нього, що Стася йому подобається (О. Маковей); Мишко оповідав скупо, і з нього доводилося буквально витягати по зернятку всі подробиці про Горпищенка (В. Кучер); — Вам нічого не вдасться витягнути з мене (М. Трублаїні). — Пор. виві́дувати, розпи́тувати.

ВИСУВА́ТИ (сунучи, тягнучи, переміщати що-небудь із середини назовні), ВИСО́ВУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСУВА́ТИ, ПРОСО́ВУВАТИ (сунучи, переміщати наперед). — Док.: ви́сунути, ви́тягти, ви́тягнути, просу́нути. Кладучи листи, Сергій більше ніж звичайно висунув шухляду (Г. Епік); Я висовую горщик із печі (І. Нечуй-Левицький); Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (З. Тулуб); Корчной просунув уперед центрального пішака (з газети). — Пор. 1. виставля́ти.

ПІДНІМА́ТИ (переміщати знизу вгору, на вище місце, на вищий рівень), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ (ІЗНІМА́ТИ рідко), ЗНО́СИТИ розм.; ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ), ВИТЯГА́ТИ (ВИТЯ́ГУВАТИ), ПІДВА́ЖУВАТИ (застосовуючи силу); ЗАВДАВА́ТИ розм. (тягар, ношу на плечі, спину); ВИВА́ЖУВАТИ (ВИВАЖА́ТИ) розм. (за допомогою важеля, підойми). — Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підвести́, звести́ (ізвести́), здійня́ти, зня́ти (ізня́ти), знести́, підтягну́ти (підтягти́), ви́тягнути (ви́тягти), підва́жити, завда́ти, ви́важити. Думка її повернулась до листа. Марта підняла його й роздивлялась, не читаючи (В. Підмогильний); Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать (Леся Українка); Звелася длань Господня і кетяг піднесла, де зорі Великодні — ні ліку, ні числа (В. Стус); З останньої сили Марія підвела хрест, поставила його вертикально (В. Яворівський); Маршалківська сторожа повільно зводила міст (З. Тулуб); Там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж (М. Коцюбинський); Скільки-то разів йому снилося, що зніма його щось у воздухи з птицями, що падає він і розбивається (Марко Вовчок); Шаблю на друга зніс побратим (А. Малишко); Опришка підтягають зашморгом на кільканадцять цалів понад землю (Лесь Мартович); Македон пішов з дідом до криниці, витягнув відро води (А. Шиян); Вночі вони підважили камінь, і Дорофтей спустився в пивницю (казка); Поцілуйко стягує з воза мішок з мукою, завдає собі на плечі (М. Стельмах).

СПРА́ВИТИСЯ з чим і без додатка (успішно виконати якусь роботу, якісь доручення, обов'язки і т. ін.), УПРА́ВИТИСЯ (ВПРА́ВИТИСЯ), УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), ПРИБРА́ТИСЯ розм., УВИНУ́ТИСЯ (ВВИНУ́ТИСЯ) з чим, біля (коло) чого і без додатка (управитися з роботою); ОСИ́ЛИТИ що, ПОДУ́ЖАТИ що, ВИ́ТЯГНУТИ що, розм., ВИ́ТЯГТИ що, розм., ЗОРУ́ДУВАТИ що, з чим, розм., ПОПНУ́ТИСЯ діал. (доклавши зусиль, успішно завершити щось). — Недок.: справля́тися, управля́тися (вправля́тися), прибира́тися рідше увива́тися (ввива́тися), оси́лювати, поду́жувати, витяга́ти. От я тільки не знаю, чи справлюся з переписуванням у такий малий час (Панас Мирний); Чоловік він роботящий і справляється кругом (С. Олійник); — Як-то можна сказати "управиться"? Накинули б оце тобі четверо дітей манесеньких та звеліли за ніч віз раків перебрати, чи управився б ти? — мовила Софія Трохимівна (Л. Яновська); Хівря не увинеться з тим топлінням, варінням, шиттям та полоттям. Відомо, стара людина (І. Нечуй-Левицький); До перевозу Йонеску було кілометрів із п'ять, може, біля десяти. — До ранку можна було легко осилити (Ю. Смолич); Добув (Демко) у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Грицько Григоренко); — Важкуватий рік випав, напружений, а дружно всі попрацювали, і витягли, і перемогли (Г. Коцюба); Вернувся (Танасій) ще загодя. Нічого не зорудував (А. Крушельницький); — Я.. варила обід на двадцять душ, а ти й на п'ять душ не попнешся (І. Нечуй-Левицький).

УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., БА́ЦНУТИ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕБЕ́ХНУТИ розм., СТУ́КНУТИ розм., СТУСНУ́ТИ розм., СТУСОНУ́ТИ підсил. розм., ДЗИ́ЗНУТИ (ДЗИ́ҐНУТИ) розм., СВИ́СНУТИ розм., ВІДВА́ЖИТИ розм., ЦЮ́КНУТИ розм., СУНУ́ТИ розм., ДА́ТИ по чому, в що, фам., МАЗНУ́ТИ фам., ЗМА́ЗАТИ фам., ПРИПЕЧА́ТАТИ фам., ГА́КНУТИ розм., ГАГА́КНУТИ розм., ЗАГИЛИ́ТИ розм., ПЕРЕХРЕСТИ́ТИ розм., НАВЕРНУ́ТИ розм., ПРОЇ́ХАТИСЯ розм., ХВИ́СНУТИ розм., ХВИ́СЬНУТИ розм., ХЛИСНУ́ТИ розм., ПРИГОСТИ́ТИ розм., БРЯ́ЗНУТИ розм., ЗАЦІДИ́ТИ вульг., ЗАЇ́ХАТИ вульг., ЗАТОПИ́ТИ вульг., З'ЇЗДИТИ вульг., УДЕ́РТИ (ВДЕ́РТИ) діал., УДРА́ТИ (ВДРА́ТИ) діал., МОЛОСНУ́ТИ діал., ТЕЛЕ́ХНУТИ діал., ВАЛЬНУ́ТИ діал., ГРЯ́НУТИ діал., ШЕМЕНУ́ТИ діал., ФРА́СНУТИ діал., ТРА́ХНУТИ розм., УГАТИ́ТИ (ВГАТИ́ТИ) розм., УЛУПИ́ТИ (ВЛУПИ́ТИ) розм., УШКВА́РИТИ (ВШКВА́РИТИ) розм., УШПА́РИТИ (ВШПА́РИТИ) розм., ШКВАРНУ́ТИ (ШКВА́РКНУТИ) розм., УШКВАРНУ́ТИ (ВШКВАРНУ́ТИ) розм., ШАРНУ́ТИ розм., УЖА́РИТИ (ВЖА́РИТИ) розм., ОГРІ́ТИ розм., УГРІ́ТИ, УРІЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), УЧЕСА́ТИ (ВЧЕСА́ТИ) розм., УЧИ́СТИТИ (ВЧИ́СТИТИ) розм., ЧЕСОНУ́ТИ розм., ДОВБОНУ́ТИ розм., СТРУГНУ́ТИ розм., УДЖИГНУ́ТИ (ВДЖИГНУ́ТИ) розм., МОРСНУ́ТИ розм., ЛУ́СНУТИ фам., ДРИ́ЗНУТИ фам., ДВИГНУ́ТИ (ДВИ́НУТИ) фам., ДВИГОНУ́ТИ фам., ЛИГНУ́ТИ вульг. (з великою силою); ПОТЯГНУ́ТИ (ПОТЯГТИ́) розм., ВИ́ТЯГНУТИ (ВИ́ТЯГТИ) розм., ХРЬО́ПНУТИ розм., ХРЯ́ПНУТИ розм., ХРЯ́СНУТИ розм., ОПЕРЕЗА́ТИ розм., УПЕРЕЗА́ТИ (ВПЕРЕЗА́ТИ) розм., ПОЛОСНУ́ТИ розм., ПОЛОСОНУ́ТИ підсил. розм., ОПЕРІ́ЩИТИ підсил. розм., УПЕРІ́ЩИТИ (ВПЕРІ́ЩИТИ) підсил. розм., УРЕПІ́ЖИТИ (ВРЕПІ́ЖИТИ) підсил. розм. (перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід); ЛЯ́СНУТИ, ПЛЕСНУ́ТИ (долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: — Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що (чоловік) бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); — Ох! ох! ох! — стогнав голова. — Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри (І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: — Не бризкайся, бо так і дзизну! — Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); — От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, — насварився хтось із гурту (Григорій Тютюнник); (Тарас:) Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, — було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); — Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з'їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); — Отворіт, на милість Бога, отворіт! — закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби (І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); — Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав (благочинний) з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); — Якби таким (києм) хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ'яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів (дядько) мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); — Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); — Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк — беркиць у яр... (казка); — А може, то такий прийом новий, — Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий (наймит) оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив (чоловік) другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); (Настя:) Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав! (П. Гулак-Артемовський); — Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). — Пор. 2. би́ти, 1. штовхну́ти.