вихизовуватися

ХИЗУВА́ТИСЯ перев. чим (чванливо виставляти що-небудь як свою перевагу), ВИХИЗОВУВАТИСЯ підсил., ЧВА́НИТИСЯ, ЗАДАВА́ТИСЯ, ВИНО́СИТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ розм., КОЗИРИ́ТИСЯ розм., КОЗИРЯТИ розм., ХВИНТИ́ТИ розм. Поважно стояли багачі, безсоромно хизуючись у церкві своїм багатством (І. Цюпа); Було, шляхта, знай чваниться, День і ніч гуляє (Т. Шевченко); Він навіть має залізного хреста, але не задається ним, а навпаки — кепкує з нього, як із ганебного способу обдурювати солдатів (П. Колесник); (Трохим:) А хіба не пам'ятаєш, як погано люде говорять про Чопоріїв? Виносяться своїм війтівством,.. людей не почитають, не шанують, кривдять (М. Кропивницький); Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний); Шурка з особливим смаком козиряв іноземними словами і абстрактним способом мислення (Ю. Смолич); — Дивись ти, як хвинтить зачав! Неначе й справді пишна птиця! (Л. Глібов). — Пор. бундю́читися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихизовуватися — вихизо́вуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вихизовуватися — -уюся, -уєшся, недок. Дуже хизуватися перед ким-небудь, намагаючись показати себе найвигідніше. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихизовуватися — ВИХИЗО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Дуже хизуватися перед ким-небудь, намагаючись показати себе найвигідніше. Іванові було видно, як рухалися, вихиляючись у всі боки та вихизовуючись самі перед собою, пари (С. Чорнобривець); Вихизовувалась [Тоня] безтурботно перед сержантами (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. вихизовуватися — ВИХИЗО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. Дуже хизуватися перед ким-небудь, намагаючись показати себе найвигідніше. Вихизовувалась [Тоня] безтурботно перед сержантами (Гончар, Тронка, 1963, 45); Іванові було видно, як рухалися... Словник української мови в 11 томах