1. Словник синонімів української мови

вкочувати

В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.: в'ї́хати (уї́хати), заї́хати, вкоти́ти (укоти́ти), вкоти́тися (укоти́тися), влеті́ти, вско́чити (уско́чити). У двір в'їжджала ціла валка карет (І. Нечуй-Левицький); Коні були добрі, і за годину загін в'їхав у мовчазний зимовий ліс (О. Донченко); В село в'їздили (партизани) з піснями (Ю. Яновський); Коли це ворота рип: заїжджають до двору черкеси в шапках (Григорій Тютюнник); Залізна брама стояла широко отворена, і віз за возом заїздив на подвір'я (О. Кобилянська); Коли Гарецький вкотив на подвір'я Огієвських, Таїсія Федорівна.. не впізнала, хто завітав до них (П. Кочура); Потім віз м'яко вкотився на подвір'я, зафоркали коні, загриміли двері (М. Стельмах); На повній швидкості автомобілі влітають у Чаплинку (О. Гончар); Ізяслав ускочив у Київ, увірвався слідом за товарами Долгорукого, які везли на поживність киянам (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкочувати — вко́чувати 1 дієслово недоконаного виду котячи, просувати в середину вко́чувати 2 дієслово недоконаного виду робити рівною поверхню, їздячи котком Орфографічний словник української мови
  2. вкочувати — Закочувати; (колясою) заїжджати; (шлях) УТОРОВУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вкочувати — I (укочувати), -ую, -уєш, недок., вкотити (укотити), вкочу, вкотиш, док., перех. 1》 Котячи, просувати всередину, у межі чого-небудь. 2》 розм. Те саме, що в'їжджати I; заїжджати. II див. укочувати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вкочувати — ВКО́ЧУВАТИ¹ (УКО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКОТИ́ТИ (УКОТИ́ТИ), вкочу́, вко́тиш, док., що і без дод. 1. Котячи, просувати в середину, у межі чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. вкочувати — Вко́чувати, -чую, -чуєш; вкоти́ти, вкочу́, вко́тиш; вкоти́, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вкочувати — ВКО́ЧУВАТИ¹ (УКО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКОТИ́ТИ (УКОТИ́ТИ), вкочу́, вко́тиш, док., перех. 1. Котячи, просувати в середину, у межі чого-небудь. Словник української мови в 11 томах