вкрутити

ВКРУ́ЧУВАТИ (УКРУ́ЧУВАТИ) (обертаючи, вставляти кудись, закріплювати в чомусь), ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ВГВИ́НЧУВАТИ (УГВИ́НЧУВАТИ). — Док.: вкрути́ти (укрути́ти), вверну́ти (уверну́ти), вверті́ти (уверті́ти), вгвинти́ти (угвинти́ти). Радист вкрутив лампочку у патрон, і вона знову яскраво спалахнула (з журналу); Потім (Тимофій) бере свідерок і однією рукою вміло ввірчує його в дерево (М. Стельмах).

ОБКРУ́ЧУВАТИ (ОКРУ́ЧУВАТИ рідше) чим, навколо чого (закріплювати щось витке навколо кого-, чого-небудь), ОБМО́ТУВАТИ, ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ (ОБПОВИВА́ТИ рідше), ОБВО́ДИТИ, ОБПЛУ́ТУВАТИ (ОПЛУ́ТУВАТИ рідше), ОБКУ́ТУВАТИ рідше; УКРУ́ЧУВАТИ (ВКРУ́ЧУВАТИ) (міцно). — Док.: обкрути́ти (окрути́ти), обмота́ти, обви́ти, опови́ти (обпови́ти), обвести́, обплу́тати (оплу́тати), обниза́ти, обку́тати, укрути́ти (вкрути́ти). Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (О. Ільченко); Знов блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Їздові обмотували собі ноги шматками овечих шкур (З. Тулуб); Кіснички.. обвивали її чорноволосу голову (І. Нечуй-Левицький); Айтаков спинився, звів руки догори. Другий його помічник.. оповив його під груди мотузком (І. Ле); Як же Марина обвела ще коси кругом голови, зв'язавши калачем на потилиці, то й не пізнати Христі! (Панас Мирний); Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (І. Волошин); Незнакомий пан в задумі розглядає вірьовку; далі обкутує нею себе... натужується й перериває (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкрутити — вкрути́ти 1 дієслово доконаного виду вгвинтити вкрути́ти 2 дієслово доконаного виду міцно обмотати Орфографічний словник української мови
  2. вкрутити — I див. вкручувати I. II див. укручувати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вкрутити — ВКРУТИ́ТИ¹ див. вкру́чувати¹. ВКРУТИ́ТИ² див. укру́чувати¹. Словник української мови у 20 томах
  4. вкрутити — вкрути́ти (скрути́ти, утну́ти) ро́ги (хвоста́) кому. Присмирити, приборкати когось; обмежити кому-небудь свободу дій. — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (В. Фразеологічний словник української мови
  5. вкрутити — ВКРУТИ́ТИ¹ див. вкру́чувати¹. ВКРУТИ́ТИ² див. укру́чувати¹. Словник української мови в 11 томах