вламати

ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). — Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти (влама́ти) розм. відчахну́ти. Почали чистити (губи) і пекти, відламуючи від кожної корінець і щедро посипаючи те місце сіллю (І. Франко); Відламав (Петро) гілочку японської вишні (В. Кучер); Мавпа обламувала омарові вуса (М. Трублаїні); Вони хутенько дістали свого хліба, вламали по шматку й заходились їсти (Є. Гуцало); Грім ударив у біле серце тополі, але не розбив її, а лише відчахнув величезну гілляку (І. Цюпа).