властивий

ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Васильченко); Мішель йшов повільно, ліниво перевалюючись з ноги на ногу — такою характерною для моряків усіх флотів світу ходою (Ю. Смолич); Максимові Рильському завжди були притаманні любов до людини, природи,.. почуття краси життя (з журналу); Уміння перевтілюватися — питома риса актора.

СПРА́ВЖНІЙ (такий, який є насправді, в дійсності), РЕА́ЛЬНИЙ, І́СТИННИЙ, ДІ́ЙСНИЙ, ФАКТИ́ЧНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., НЕСТЕМЕ́ННИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ВЛАСТИ́ВИЙ заст., ІСТО́ТНИЙ заст., СУ́ТИЙ рідше; ЩИ́РИЙ (про людину — для посилення якоїсь її ознаки). Тут уже справжній схід, європейців не видко, сліпі доми з гаремами (М. Коцюбинський); І це була істинна правда: сколихнулось велике народне море (М. Стельмах); Скільки дійсних випадків і казок, і кривавих легенд було розказано цієї ночі попід тинами (А. Головко); Іван був неодмінним учасником цих прогулянок і фактичним організатором їх (П. Колесник); Венера, як правдива мати, Для сина рада все оддати (І. Котляревський); Сердешна дитина! Обідране; ледве, ледве Несе ноженята... (Достеменний син Катрусі) (Т. Шевченко); Він не дозволить задля всіляких бутафорських планів ламати справдешні плани і графіки (Ю. Мушкетик); На йому мужицька одежа, а з лиця зовсім пан, неначе на козлах сидів переодягнений за наймита справдішній панок (І. Нечуй-Левицький); Зате Владко був, можна сказати, властивим левом теперішньої оборони (І. Франко); З афектованим рухом щирого сицилійця він підняв руку (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. властивий — (який виражає якусь постійну прикмету) притаманний, характерний, р. питомий. Словник синонімів Полюги
  2. властивий — власти́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. властивий — Власти́вий. Власний. ● Властива ціна — собівартість. Хто хоче добре і по властивій ціні купити, най іде до складу товарів Б.Бальтінестра (молодшого) (Б., 1900, рекл.) // порівн. пол. koszty własne — собівартість. Українська літературна мова на Буковині
  4. властивий — Характерний, притаманний, питомий; (- ім'я) З. справжній, дійсний. Словник синонімів Караванського
  5. властивий — [властивией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  6. властивий — -а, -е. 1》 кому, чому. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний. 2》 заст. Справжній, дійсний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. властивий — ВЛАСТИ́ВИЙ, а, е. 1. кому, чому. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний. Побачивши мене, вона зараз вдалася до мене з фамільярністю, властивою старим слугам (Леся Українка); Лють поступово вщухала, замість неї виникав холодний спокій... Словник української мови у 20 томах
  8. властивий — Власти́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. властивий — ВЛАСТИ́ВИЙ, а, е. 1. кому, чому. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний. Побачивши мене, вона зараз вдалася до мене з фамільярністю, властивою старим слугам (Л. Укр., III, 1952, 603); Кристалічним тілам властива решітчаста структура (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  10. властивий — Властивий, -а, -е Свойственный. Словник української мови Грінченка