1. Словник синонімів української мови

властивість

ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал. Милий брате, мусить мати Три ознаки людська жінка: Ніжну душу, гострий розум і співучу тиху мову (Л. Первомайський); — Я собі уявляю, як розквітнуть кращі властивості нашого народу (О. Довженко); Кожне нове покоління має свої риси й особливості (з журналу); Хороша, життєрадісна прикмета у мого дідуся була. Від нього завжди повівало оптимістичним вітерцем (С. Ковалів); Всі дідові нащадки придбали бронзовий колір тіла — почесну, довічну відзнаку пустелі (О. Донченко); Високі харчові, смакові та лікувальні якості мають плоди більшості видів глоду (з журналу); Мама іноді.. згадує чомусь ту баржу з камінням як неодмінну познаку своєї молодості (О. Гончар); Чесним, хлопчику, будь у труді,.. Чесність наша признака й гордість і сила свята (С. Крижанівський); Теперішні релігії.. ніяк не можуть входити в ряд ознаків національних (М. Драгоманов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. властивість — власти́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. властивість — -вості, ж. Якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь. Властивості алгоритму — особливості, що визначають алгоритм. Властивості даних — у системах обробки інформації – атрибути, характеристики даних. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. властивість — ВЛАСТИ́ВІСТЬ, вості, ж. Якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь. Вона [Маріора] мала властивість усе обнюхувати, і за хвилину не було речі в хаті, дух якої не був би їй знайомим (М. Словник української мови у 20 томах
  4. властивість — ВЛАСТИВІСТЬ — філософська категорія, яка позначає таку особливість об'єкта, способу його буття, що притаманна об'єкту як самототожній цілісності... Філософський енциклопедичний словник
  5. властивість — Власти́вість, -вости, -вості, -вістю; -вості, -востей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. властивість — ВЛАСТИ́ВІСТЬ, вості, ж. Якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь. Вона [Маріора] мала властивість усе обнюхувати, і за хвилину не було речі в хаті, дух якої не був би їй знайомим (Коцюб., І, 1955, 281); Він [горох] має властивість нагромаджувати в грунті азот (Рад. Укр., 7.VIІІ 1962, 2). Словник української мови в 11 томах
  7. властивість — Властивість, -вости ж. Свойство. Желех. Словник української мови Грінченка