властивість

ВЛАСТИВІСТЬ — філософська категорія, яка позначає таку особливість об'єкта, способу його буття, що притаманна об'єкту як самототожній цілісності, дозволяє його ідентифікувати і відрізняти від інших об'єктів або встановлювати його схожість (тотожність) з іншими об'єктами. В. слід відрізняти від ознаки, яка виконує функцію певного знака, що співвідноситься з об'єктом і який вказує на те, чим є даний об'єкт, які його властивості. Ознака може бути проявом В., тоді цей прояв сприймається як знак, що несе інформацію про об'єкт. Проте ознака, як носій деякої інформації про об'єкт для суб'єкта, може бути фальсифікацією, лише імітувати певні В. Водночас В. пов'язана із самим буттям об'єкта, його визначеністю як даного предмета, невіддільна від цієї визначеності. Категорія В. є однією з фундаментальних в онтології. Особливий онтологічний смисл категорії В. пов'язаний із тим, що попри існування поряд з інваріантними, незмінними В. для кожного об'єкта є В. мінливі, минущі, тимчасові (різноманітні стани об'єкта), але врешті-решт саме категорія В. дозволяє мислити світ як універсум, в якому є впорядкованість, системність, раціональність, закономірність. В абсолютно плинному світі неможливі предмети, що мають певні В., а тому не існують і самі предмети, неможливі регулярність і закономірність. В історії філософії проблема В. дискутувалась уже за часів Античності (Аристотель, Порфирій) у зв'язку із розрізненням атрибутів (необхідних, суттєвих, невіддільних В. предмета) і акциденцій (випадкових, мінливих, тимчасових В.), а також у Середньовіччі і в Новий час у зв'язку із проблемою субстанцій і співвідношенням субстанції, її атрибутів, акциденцій (Тома Аквінський, Декарт, Гоббс) та модусів (Спінова). Особливе місце посідає питання про т. зв. первинні і вторинні якості, витоки якого сягають Античності (Демокрит), але яке особливої ваги набуло в XVII ст. (Галілей, Локк). Поділ на первинні і вторинні якості відбивав проблему виявлення у предметах (об'єктах) тих В., які не мають суто феноменального характеру, не пов'язані із чуттєвістю суб'єкта. З точки зору сучасної філософії можливі різноманітні класифікації чи типології В. Відповідно до типу тих об'єктів (сутностей), які є предметом мислення, можна розрізняти В. реальних (емпіричних) об'єктів, В. логіко-концептуальних (теоретичних) об'єктів і В. уявних (створених художньою чи релігійною фантазією) об'єктів. Наукове пізнання, вичленовуючи сфери дослідження, що відповідають окремим наукам та науковим дисциплінам, водночас вичленовує і відповідні типи В., притаманних об'єктам певної науки чи наукової дисципліни О. собливе значення має розрізнення В. класифікаційних або якісних (дають можливість віднести об'єкт до певного класу об'єктів), В. порівняльних (дозволяють ввести між об'єктами відношення порядку, порівняти за інтенсивністю) і В. кількісних (співвідносяться із поняттям вимірної величини).

В. Свириденко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. властивість — власти́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. властивість — Властивість, -вости ж. Свойство. Желех. Словник української мови Грінченка
  3. властивість — Власти́вість, -вости, -вості, -вістю; -вості, -востей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. властивість — ВЛАСТИ́ВІСТЬ, вості, ж. Якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь. Вона [Маріора] мала властивість усе обнюхувати, і за хвилину не було речі в хаті, дух якої не був би їй знайомим (Коцюб., І, 1955, 281); Він [горох] має властивість нагромаджувати в грунті азот (Рад. Укр., 7.VIІІ 1962, 2). Словник української мови в 11 томах
  5. властивість — -вості, ж. Якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь. Властивості алгоритму — особливості, що визначають алгоритм. Властивості даних — у системах обробки інформації – атрибути, характеристики даних. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. властивість — ВЛАСТИ́ВІСТЬ, вості, ж. Якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь. Вона [Маріора] мала властивість усе обнюхувати, і за хвилину не було речі в хаті, дух якої не був би їй знайомим (М. Словник української мови у 20 томах
  7. властивість — ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал. Словник синонімів української мови