властивість

ВЛАСТИ́ВІСТЬ, вості, ж.

Якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь.

Вона [Маріора] мала властивість усе обнюхувати, і за хвилину не було речі в хаті, дух якої не був би їй знайомим (М. Коцюбинський);

Підхоплені самумом піщинки стають нарешті собою, виявляючи свої властивості, свою справжню природу, свою суть (І. Багряний);

Стояла глупа ніч, а вона має властивості .. перемінювати людські вдачі, вона притемнює в людських душах все світле й дає простір чорному (Ю. Мушкетик);

Глини мають лікувальні властивості, про це знали народні цілителі з давніх-давен (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. властивість — власти́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. властивість — -вості, ж. Якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь. Властивості алгоритму — особливості, що визначають алгоритм. Властивості даних — у системах обробки інформації – атрибути, характеристики даних. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. властивість — ВЛАСТИВІСТЬ — філософська категорія, яка позначає таку особливість об'єкта, способу його буття, що притаманна об'єкту як самототожній цілісності... Філософський енциклопедичний словник
  4. властивість — ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал. Словник синонімів української мови
  5. властивість — Власти́вість, -вости, -вості, -вістю; -вості, -востей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. властивість — ВЛАСТИ́ВІСТЬ, вості, ж. Якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь. Вона [Маріора] мала властивість усе обнюхувати, і за хвилину не було речі в хаті, дух якої не був би їй знайомим (Коцюб., І, 1955, 281); Він [горох] має властивість нагромаджувати в грунті азот (Рад. Укр., 7.VIІІ 1962, 2). Словник української мови в 11 томах
  7. властивість — Властивість, -вости ж. Свойство. Желех. Словник української мови Грінченка