власність

ВЛАСНІСТЬ — максимально можливе розпоряджання предметами різного роду, встановлене звичаєвим чи писаним правом. Суб'єктами В. можуть бути окремі індивіди чи колективи; відповідно розрізняють індивідуальну (приватну і суспільну) та колективну В. Індивіди можуть виступати співвласниками, і таку форму В. відрізняють від колективної В., оскільки суб'єктом колективної В. є певний колектив, взятий у цілому. Об'єктами В. можуть бути природні та штучні об'єкти, включаючи ідеї, задуми, проекти, різного роду інформацію ("інтелектуальна В."). У деяких суспільствах у минулому узаконеними об'єктами В. були люди (рабовласництво), в наш час рабовласництво існує лише в прихованій формі (de facto, а не de jure). Інститут В., що його встановлює звичаєве чи писане право (включаючи поєднання обох), передбачає певні способи набуття права В., використання цього права та способи відмови від В.: переведення В. в статус нічийної, передачі права В. іншій особі (продаж, дарування тощо). Особливості інституту В. залежать від типу суспільства, вони змінюються також історично. З В., як правило, пов'язаний рівень добробуту, суспільне становище, влада, рівень свободи, повага (престиж) і т. д. Тому форми В. та норми, які регламентують право В., перебувають у центрі уваги політичної філософії. Різні концепції політичної філософії та відповідні політичні ідеології відрізняються тим, який інститут В. вони вважають прийнятним О. скільки центральним у політичній філософії є поняття "справедливість", то найчастіше право В. розглядається під кутом зору забезпечення бажаного рівня соціальної справедливості. Виникнення сучасного суспільства і ринкової економіки було наслідком того, що інститут В. став ґрунтуватися на праві В., у відповідності з яким відчуження В. виключається. Основна аргументація на користь права В. полягає в тому, що воно забезпечує більший рівень незалежності людини (її свободи), а також розв'язує економічну ініціативу, забезпечуючи тим самим високі темпи економічного зростання.

В. Лісовий

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. власність — Майно, скарб, маєтність, маєток, статок, фр. добро, зн. МАНАТКИ. Словник синонімів Караванського
  2. власність — Вла́сність. Властивість. Єсли я зможу Вам надалі чим служити, яшми книгами або чим- небудь, то прошу, звертайтеся лиш домене, я з великою радістю сповню все, — а може я прецінь заїду раз вже в золоту Прагу... Українська літературна мова на Буковині
  3. власність — ВЛА́СНІСТЬ, ності, ж. 1. Майно, належне кому-, чому-небудь. Се страшенна річ "недвижима" власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху (Л. Укр., V, 1956, 199); Філософ [Г. Сковорода].. Словник української мови в 11 томах
  4. власність — [влас(')н'іс'т'] -снос'т'і, ор. -с(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. власність — Права та обов’язки, пов’язані з власністю, розподіляють між індивідами та колективами можливості та повинності, щоб визначити, що станеться з “речами”, які є власністю. Енциклопедія політичної думки
  6. власність — Вла́сність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. власність — (належне комусь майно) володіння, іст. помістя. Словник синонімів Полюги
  8. власність — ВЛА́СНІСТЬ, ності, ж. 1. Майно, належне кому-, чому-небудь. Се страшенна річ “недвижима” власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху (Леся Українка); Філософ [Г. Сковорода] .. Словник української мови у 20 томах
  9. власність — див. надбання Словник синонімів Вусика
  10. власність — ВЛА́СНІСТЬ (майно і т. ін., належне кому-небудь; належність із правом розпорядження), ВОЛОДІ́ННЯ, ПОМІ́СТЯ іст., ОБЛА́ДА заст. (перев. про землі); ПРИДБА́ННЯ (те, що ким-небудь придбане). — Книжка є моя свята власність (Ю. Словник синонімів української мови
  11. власність — вла́сність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  12. власність — (англ. рroperty) економічна категорія, що відображає право володіння, розпорядження та користування майном, яке належить одній чи кільком особам. Існує кілька форм в.: особиста –... Економічний словник
  13. власність — -ності, ж. 1》 Майно, належне кому-, чому-небудь. 2》 Належність чогось кому-, чому-небудь із правом розпоряджатися. Приватна власність. Пайова власність — частина доходів, майна, інших цінностей, на яку вправі претендувати один із учасників загальної справи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  14. власність — Власність, -ности ж. Собственность. Левиц. Пов. 320. Листи Шевченка тепер уже сталися власністю всеї рідкої землі, всеї слав'янщини. О. 1861. X. 3. Словник української мови Грінченка