власність

ВЛА́СНІСТЬ, ності, ж.

1. Майно, належне кому-, чому-небудь.

Се страшенна річ “недвижима” власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху (Леся Українка);

Філософ [Г. Сковорода] .. таким був бідним, що вся його власність вміщалася в три слова: костур, торбинка й флейта (П. Тичина);

Усе, що Жак знаходив у калитках паломників-богомольців, ставало його особистою власністю (М. Білкун);

Кожен щосили боронить свою власність, ніхто не хоче поділитися з іншим, помогти іншому, помігши тим самим і собі (П. Загребельний).

2. Належність чогось кому-, чому-небудь із правом користуватися, розпоряджатися, володіти.

На дворі вже було холодно, й вікна весь час були зачинені, бо ті, що під ними лежали, вважали ті вікна своєю власністю й не зважали ні на чиї благання, щоб відчинити вікна й впустити повітря (І. Багряний);

Худоба й сінокоси були власністю общини (Ю. Бедзик);

Денщик .. нізащо в світі не забував потягти в полон і речі свого пана. Вони ставали його власністю, і він оберігав їх, мов зіницю ока (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Вплив держави на фірму важко переоцінити, тому що вона регулює всі сторони її діяльності. Проте ступінь впливу залежить від того, яку форму власності має фірма (з наук. літ.).

Передава́ти / переда́ти у вла́сність див. передава́ти¹.

△ (1) Інтелектуа́льна вла́сність – продукт розумової діяльності, який є власністю окремої людини або колективу.

Інтелектуальна власність залишається правом установи, інституції, а це перешкоджає втіленню наукових розробок у життя (з наук.-попул. літ.);

Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності (з мови документів);

(2) Колекти́вна вла́сність – власність кооперативів, акціонерних товариств, господарських асоціацій та інших колективних підприємств, що є юридичними особами.

Право колективної власності виникає на підставі добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань (з наук. літ.);

(3) Пайова́ вла́сність – форма власності, яка становить частину доходів майна, інших цінностей, на які має право претендувати один з учасників спільної справи, колективних власників або спадкоємців.

Якщо підприємство було викуплене за рахунок особистих доходів його працівників, то утворюється пайова власність (з наук. літ.);

(4) Прива́тна вла́сність – форма власності, суб'єктом якої є окрема людина, сім'я або група людей.

Ніхто не може бути протиправно позбавленим права власності. Право приватної власності є непорушним (Конституція України).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. власність — (належне комусь майно) володіння, іст. помістя. Словник синонімів Полюги
  2. власність — вла́сність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. власність — Вла́сність. Властивість. Єсли я зможу Вам надалі чим служити, яшми книгами або чим- небудь, то прошу, звертайтеся лиш домене, я з великою радістю сповню все, — а може я прецінь заїду раз вже в золоту Прагу... Українська літературна мова на Буковині
  4. власність — Майно, скарб, маєтність, маєток, статок, фр. добро, зн. МАНАТКИ. Словник синонімів Караванського
  5. власність — Права та обов’язки, пов’язані з власністю, розподіляють між індивідами та колективами можливості та повинності, щоб визначити, що станеться з “речами”, які є власністю. Енциклопедія політичної думки
  6. власність — [влас(')н'іс'т'] -снос'т'і, ор. -с(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  7. власність — -ності, ж. 1》 Майно, належне кому-, чому-небудь. 2》 Належність чогось кому-, чому-небудь із правом розпоряджатися. Приватна власність. Пайова власність — частина доходів, майна, інших цінностей, на яку вправі претендувати один із учасників загальної справи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. власність — (англ. рroperty) економічна категорія, що відображає право володіння, розпорядження та користування майном, яке належить одній чи кільком особам. Існує кілька форм в.: особиста –... Економічний словник
  9. власність — див. надбання Словник синонімів Вусика
  10. власність — ВЛАСНІСТЬ — максимально можливе розпоряджання предметами різного роду, встановлене звичаєвим чи писаним правом. Суб'єктами В. можуть бути окремі індивіди чи колективи; відповідно розрізняють індивідуальну (приватну і суспільну) та колективну... Філософський енциклопедичний словник
  11. власність — ВЛА́СНІСТЬ (майно і т. ін., належне кому-небудь; належність із правом розпорядження), ВОЛОДІ́ННЯ, ПОМІ́СТЯ іст., ОБЛА́ДА заст. (перев. про землі); ПРИДБА́ННЯ (те, що ким-небудь придбане). — Книжка є моя свята власність (Ю. Словник синонімів української мови
  12. власність — Вла́сність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. власність — ВЛА́СНІСТЬ, ності, ж. 1. Майно, належне кому-, чому-небудь. Се страшенна річ "недвижима" власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху (Л. Укр., V, 1956, 199); Філософ [Г. Сковорода].. Словник української мови в 11 томах
  14. власність — Власність, -ности ж. Собственность. Левиц. Пов. 320. Листи Шевченка тепер уже сталися власністю всеї рідкої землі, всеї слав'янщини. О. 1861. X. 3. Словник української мови Грінченка