властен

ВЛА́СТЕН, тільки ч.

1. з інфін. Який має змогу або право робити, здійснювати щось.

[Секлита:] Куди ж пак? Запаніли наші! А в однім чоботі ходите! [Прокіп Свиридович:] Я в своїй хаті властен і голий ходити! (М. Старицький);

Хто може випити Дніпро, Хто властен виплескати море? (М. Рильський);

Усе, добуте воями в січі, добувається кров'ю і належить, отже, воям або їхнім кревним. Каган не властен забрати їхнє й передати імператорові (Д. Міщенко).

2. над ким – чим, у кому – чому. Який панує над ким-, чим-небудь, підпорядковує собі когось, щось.

[Журейко:] Не властен князь в моїх житті i смертi (І. Кочерга);

Геть, злий обмовнику, дрібний пігмею, Не властен ти над чистою душею (Д. Паламарчук, пер. з тв. В. Шекспіра);

Кожен властен над кимось, але ніхто не властен над собою (із журн.);

Ніхто не властен над долею людини (з газ.).