властиве

ВЛАСТИ́ВЕ, вставн. сл., діал.

Власне.

Хочу додому, хоч, властиве, тільки що вибрався їздити (М. Коцюбинський);

Щоліта, властиве з весни, як тільки тепліло, ми .. виходили на риболовлю (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. властиве — вставн. сл., діал. Власне (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. властиве — ВЛАСТИ́ВЕ, вставн. сл., діал. Власне (у 1 знач.). Хочу додому, хоч, властиве, тільки що вибрався їздити (Коцюб., III, 1956, 266). Словник української мови в 11 томах