влетіти

ВБІГА́ТИ (УБІГА́ТИ) (біжучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАБІГА́ТИ, ВЛІТА́ТИ розм. — Док.: вбі́гти (убі́гти), забі́гти, влеті́ти, вшеле́патися (ушеле́патися) фам. Уляна вбігає в кам'яницю (М. Стельмах); Знадвору доноситься крик і незабаром убігають у хату Явдоха й Галя (Панас Мирний); До хати забігли Гнатів хлопчик Тарас із моїм Олексою (І. Муратов); На грюкіт негайно ж влітають до кімнати обидві жінки (Ю. Яновський). — Пор. 1. захо́дити.

ВЛІТА́ТИ (УЛІТА́ТИ) (летячи, проникати всередину чогось), ЗАЛІТА́ТИ, ВПУ́РХУВАТИ (УПУ́РХУВАТИ) (про птахів). — Док.: влеті́ти (улеті́ти), залеті́ти, впу́рхнути (упу́рхнути). Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна (О. Донченко); Щодня в подвір'я наше заліта Упертий дятел (М. Рильський); До кімнати разом з повітрям залетіла бджілка (П. Кочура); Зайшов у кімнату гурт дівчат, зовсім юних, — наче зграйка солов'їв впурхнула (з газети).

В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.: в'ї́хати (уї́хати), заї́хати, вкоти́ти (укоти́ти), вкоти́тися (укоти́тися), влеті́ти, вско́чити (уско́чити). У двір в'їжджала ціла валка карет (І. Нечуй-Левицький); Коні були добрі, і за годину загін в'їхав у мовчазний зимовий ліс (О. Донченко); В село в'їздили (партизани) з піснями (Ю. Яновський); Коли це ворота рип: заїжджають до двору черкеси в шапках (Григорій Тютюнник); Залізна брама стояла широко отворена, і віз за возом заїздив на подвір'я (О. Кобилянська); Коли Гарецький вкотив на подвір'я Огієвських, Таїсія Федорівна.. не впізнала, хто завітав до них (П. Кочура); Потім віз м'яко вкотився на подвір'я, зафоркали коні, загриміли двері (М. Стельмах); На повній швидкості автомобілі влітають у Чаплинку (О. Гончар); Ізяслав ускочив у Київ, увірвався слідом за товарами Долгорукого, які везли на поживність киянам (П. Загребельний).

ДІСТА́ТИСЯ безос. (про покарання, гостру критику тощо, часто зі сл. на горіхи, на кислички, на бублики, на гостинці та ін.), ПОПА́СТИ, ПЕРЕПА́СТИ розм., НАГОРІ́ТИ розм., ДОСТА́ТИСЯ розм., ВЛЕТІ́ТИ розм., БУ́ТИ тільки мин. або майб. час, розм. — Недок.: дістава́тися, попада́ти, перепада́ти, достава́тися, вліта́ти. Хоч і дісталось йому, Дмитрові, та він відчував правоту критики (О. Маркуш); Хоч не обходиться без того, щоб коли не попало йому од батька, та все ж світ йому веселий (С. Васильченко); Нагоріло тоді онуці й Надії. Перепадало їм і в наступні дні. Лише тактику нападу стара міняла (Я. Баш); Довго кричали (батько).., а після, як вони втихли і заснули, то досталося Хіврі й од матері (Грицько Григоренко); — А вчора кому від батька влетіло за порушення правил безпеки? Погрожував і вуха пообривати (О. Гончар); — Попадись ти оце кому-небудь з такими думками, то й буде тобі на горіхи... (Панас Мирний).