влюблятися

ЗАКОХА́ТИСЯ в кого і без додатка (пройнятися почуттям кохання, пристрастю до кого-небудь), УЛЮБИ́ТИСЯ (ВЛЮБИ́ТИСЯ) розм., ЗАЛЮБИ́ТИСЯ розм., ВКЛЕПА́ТИСЯ (УКЛЕПА́ТИСЯ) фам., РОЗКОХА́ТИСЯ заст., ПРИЛЮБИ́ТИСЯ діал.; ЗАХОПИ́ТИСЯ ким (звичайно про сильне, але нетривале почуття). — Недок.: зако́хуватися, улюбля́тися (влюбля́тися), залю́блюватися, залюбля́тися, розко́хуватися, прилюбля́тися, захо́плюватися. Закохався я в вас до нестями.. (П. Грабовський); — Я пам'ятаю, як у свою кріпачку.. так улюбився, що задумував женитись (Панас Мирний); Тікай, Грицю, Марусеньки, Бо в тебе влюбилась (Л. Боровиковський); Вона мала багато поклонників, але сама не залюблювалася ніколи (О. Кобилянська); — А правда, Христина Гордієнчишина таки славна?.. — Та вклепатися можна, — недбало додав Григорій (М. Стельмах); Бідолахи (паничі) розкохались, аж зовсім подуріли, з лиця спали.. Так вона (панночка) всім до душі прийшла (Марко Вовчок); Ольга не на жарт захопилась Іваном (П. Колесник). — Пор. 1. полюби́ти.