вмістити
ВМІЩА́ТИ (УМІЩА́ТИ) (мати обсяг, достатній для розташування кого-, чого-небудь), ВМІ́ЩУВАТИ (УМІ́ЩУВАТИ), МІСТИ́ТИ, ЗМІЩА́ТИ (ЗМІ́ЩУВАТИ) діал. — Док.: вмісти́ти (умісти́ти), змісти́ти. У багатих — і землі, і хутори, худоби уже не вміщають обори, А в них — конячина на три двори (Я. Шпорта); Кімнатка станційного телеграфу не вміщувала всіх (О. Десняк); Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина.. Малого віконця, яке містило в собі високі гори (М. Коцюбинський); Хата простора, ясна, багато сонця може в себе змістити (В. Стефаник).
МІСТИ́ТИ (мати в собі, в своєму складі), ВКЛЮЧА́ТИ, ОБІЙМА́ТИ (ОБНІМА́ТИ), ОХО́ПЛЮВАТИ, ХОВА́ТИ (щось зовні непомітне). — Док.: вмісти́ти (умісти́ти), включи́ти, обійня́ти, обня́ти, охопи́ти. Тут була хороша руда, яка містила в собі багато заліза (Д. Ткач); Знову серед козаків пішли чутки, що буде складатися реєстр. Хто оповідав, що число реєстровців обійматиме шістдесят тисяч, а хто твердив, що всього двадцять тисяч (Н. Рибак); Мальовниче прекрасне Поділля.. охоплює собою дві області — Вінницьку і Хмельницьку (І. Цюпа); Достеменно відомо, що морське дно ховає величезні поклади корисних копалин (з журналу).
ПОМІЩА́ТИ (надавати місце комусь, чомусь, розташовувати що-небудь десь), ВМІЩА́ТИ (УМІЩА́ТИ), ВМІ́ЩУВАТИ (УМІ́ЩУВАТИ), ПРИМІЩА́ТИ (ПРИМІ́ЩУВАТИ), ПРИСТРО́ЮВАТИ, ПРИМО́ЩУВАТИ розм., ПРИСТОСО́ВУВАТИ розм., ВГОРО́ДЖУВАТИ (УГОРО́ДЖУВАТИ) діал.; ВСА́ДЖУВАТИ (УСА́ДЖУВАТИ) (про живі істоти — саджати всередину чогось). — Док.: помісти́ти, вмісти́ти (умісти́ти), примісти́ти, пристро́їти, примости́ти, пристосува́ти, вгороди́ти (угороди́ти), всади́ти (усади́ти). На другий день Онисько перевіз Йосипову худібчину і помістив у противній через сіни хаті (Панас Мирний); Денис Іванович.. вивертає з коренем холоднуваті гриби і ледве вміщує їх в руках (М. Стельмах); Орест уміщує бюст під рослиною, а дошку ставить тим часом біля стіни (Леся Українка); На возі Аниця за погонича сіла спереду, а Йвана примістила іззаду (Лесь Мартович); В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин (В. Собко); Маланка примощує зручніш прядку і починає прясти (Ю. Яновський); Тарантас був місткий. Два чемодани Долгова стали позаду кузова, саквояж — на передній лавочці, поруч з клунком Шевченка, а Шевченків чемодан ямщик пристосував у себе в ногах (З. Тулуб); Із трудом, при помочі панича З., вгородив його (мішок) на поличку над своєю головою (І. Франко); — У клітку золоту Всаджу тебе (пташку) я сам І все, чого захочеш, Тобі я радо дам! (І. Франко). — Пор. 1. кла́сти, 1. ста́вити.