1. Словник синонімів української мови

вовкулака

ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКО розм., СИЧ розм., ДИКУ́Н розм., ВОВКУЛА́КА зневажл., ВОВКУЛА́К зневажл. Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Кобилянська); Одгородився (Рогуля) високим тином.. від людей, а люди прозвали його відлюдком (Ф. Малицький); А скупак відлюдьком був, не ходив нікуди (Д. Павличко); — А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний); У дворі в Івана завжди.. панувала.. тиша.. А ще — лад і чистота, їх самітник Іван пильнував навдивовижу (В. Логвиненко); — Одного ніяк не доберу: за що вона тебе, безлюдька, покохала? (Ю. Шовкопляс); (Горпина (тягне Василя за руку):) Люде добрі, подивіться на оцього сича! (М. Кропивницький); На мене, маленького дикуна, справило все це (князівський маєток) надзвичайне враження (С. Васильченко); — Зіслали (Густава) в батьківський Доренбург, живе тепер там вовкулакою (О. Гончар).

ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ (за марновірними уявленнями — нечиста сила, що набрала вигляду якоїсь істоти або предмета); ВОВКУЛА́К, ВОВКУЛА́КА, ВОВКУ́Н (у вовчій подобі). Коли б на Євгеновому місці була баба Бабариха, вона б, без сумніву, вирішила, що.. чорний клубок є перевертень-лісовик (О. Донченко); Розкажи, (зоре) .. Як у полі на могилі Вовкулак ночує, А сич в лісі та на стрісі Недолю віщує (Т. Шевченко); (Христя:) Що ж той ворожбит зробе? (Маруся:) Що? Перекине Семена вовкулакою (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовкулака — вовкула́ка 1 іменник чоловічого роду, істота вовк рідко вовкула́ка 2 іменник чоловічого роду, істота міфічна істота; перен. — про людину Орфографічний словник української мови
  2. вовкулака — Перевертень, вовкун, ВАМПІР; Р. відлюдько. Словник синонімів Караванського
  3. вовкулака — -и, ч. 1》 рідко. Збільш. до вовк 1). 2》 міф. За народними повір'ями – людина, що обертається на вовка. || зневажл. Про відлюдкувату людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вовкулака — ВОВКУЛА́КА, и, ч. 1. рідко. Збільш. до вовк 1. Регочуться, плигають і кричать [ягнята]. Неначебто бояться вовкулаки (Л. Глібов). 2. міф. За народними повір'ями – людина, що перетворюється на вовка; перевертень. [Христя:] Що ж той ворожбит зробе [зробить]?... Словник української мови у 20 томах
  5. вовкулака — див. відлюдкуватий; жорстокий Словник синонімів Вусика
  6. вовкулака — За демонологічними уявленнями українців людина, яка набула вовчої подоби добровільно або через насильницькі чари. Перевертень-жертва жив у лісових хащах або норі, вив по-вовчому, карався своїм становищем і зберігав людську сутність;... Універсальний словник-енциклопедія
  7. вовкулака — ВОВКУЛА́КА, и, ч. 1. рідко. Збільш. до вовк 1. Регочуться, плигають і кричать [ягнята]. Неначебто бояться вовкулаки (Гл., Вибр., 1957, 157). 2. міф. За народними повір’ями-людина, що обертається у вовка. [Xристя:] Що ж той ворожбит зробе [зробить]?... Словник української мови в 11 томах