вовкулака

За демонологічними уявленнями українців людина, яка набула вовчої подоби добровільно або через насильницькі чари. Перевертень-жертва жив у лісових хащах або норі, вив по-вовчому, карався своїм становищем і зберігав людську сутність; в. задля власної вигоди ставав чарівник, який у звірячій подобі вночі ганяв стада, чинив зло, вдень знову ставав людиною; за народним повір'ям, перетворити людину у в. можна за допомогою примовок, заклять, накидання звірячої шкури.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вовкулака — вовкула́ка 1 іменник чоловічого роду, істота вовк рідко вовкула́ка 2 іменник чоловічого роду, істота міфічна істота; перен. — про людину Орфографічний словник української мови
вовкулака — Перевертень, вовкун, ВАМПІР; Р. відлюдько. Словник синонімів Караванського
вовкулака — -и, ч. 1》 рідко. Збільш. до вовк 1). 2》 міф. За народними повір'ями – людина, що обертається на вовка. || зневажл. Про відлюдкувату людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
вовкулака — ВОВКУЛА́КА, и, ч. 1. рідко. Збільш. до вовк 1. Регочуться, плигають і кричать [ягнята]. Неначебто бояться вовкулаки (Л. Глібов). 2. міф. За народними повір'ями – людина, що перетворюється на вовка; перевертень. [Христя:] Що ж той ворожбит зробе [зробить]?... Словник української мови у 20 томах
вовкулака — див. відлюдкуватий; жорстокий Словник синонімів Вусика
вовкулака — ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКО розм., СИЧ розм., ДИКУ́Н розм., ВОВКУЛА́КА зневажл., ВОВКУЛА́К зневажл. Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Словник синонімів української мови
вовкулака — ВОВКУЛА́КА, и, ч. 1. рідко. Збільш. до вовк 1. Регочуться, плигають і кричать [ягнята]. Неначебто бояться вовкулаки (Гл., Вибр., 1957, 157). 2. міф. За народними повір’ями-людина, що обертається у вовка. [Xристя:] Що ж той ворожбит зробе [зробить]?... Словник української мови в 11 томах