ворожда
ВОРОГУВА́ННЯ (ворожі стосунки), ВОРОЖНЕ́ЧА, ВОРОЖДА́ поет. рідше, ПРОТИСТОЯ́ННЯ, АНТАГОНІ́ЗМ. На зміну державній єдності (Київської Русі) прийшло ворогування удільних князів (О. Довженко); Вже давно між хлопцями точилася ворожнеча (К. Гордієнко); Хан Котян хотів неодмінно породичатися з руськими, щоб припинити ворожнечу (А. Хижняк); Прийде день великої відради: Чоловіцтво, змучене украй, Ворожду закине братства ради, На землі побачать люди рай (П. Грабовський); В її відносинах до старшого брата й сестри чується глухий антагонізм (Леся Українка).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворожда — ворожда́ іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- ворожда — -и, ж., поет., рідко. Те саме, що ворожнеча. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворожда — ВОРОЖДА́, и́, ж., поет., рідко. Те саме, що ворожне́ча. Прийде день великої відради: Чоловіцтво, змучене украй, Ворожду закине братства ради (П. Грабовський); [Хорілуна:] Тигри навколо снують. Лагідно муркають: Тут ворожди нема. Тільки любов сама (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете). Словник української мови у 20 томах
- ворожда — ВОРОЖДА́, и, ж., поет., рідко. Те саме, що ворожне́ча. Прийде день великої відради: Чоловіцтво, змучене украй, Ворожду закине братства ради (Граб., І, 1959, 120); [Хорілуна:] Тигри навколо снують. Лагідно муркають: Тут ворожди нема. Тільки любов сама (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 460). Словник української мови в 11 томах