воронець

ВОРОНИ́Й (кінь чорної масті), ВОРОНЕ́ЦЬ, ВОРОНЬКО́. Поскрипує по вибоях карета, Сопе під гору пара вороних (А. Малишко); Воронець влетів у двір, дядько Себастіян скочив на землю (М. Стельмах); А коник он який — воронько гривастий! (І. Цюпа).

ПІВО́НІЯ (напівкущова декоративна рослина та її квітка); ВОРОНЕ́ЦЬ (вузьколиста). За вікном плантація півоній (О. Ющенко); На круглому столику горіли півонії (П. Панч); Весна тут коротка. Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

воронець — вороне́ць 1 іменник чоловічого роду, істота кінь вороне́ць 2 іменник чоловічого роду квітка Орфографічний словник української мови
воронець — -нця, ч. 1》 Вороний кінь. 2》 Півонія вузьколиста. Великий тлумачний словник сучасної мови
воронець — ВОРОНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. нар.-поет. Вороний кінь. Беруть воронців із конюшень, виносять сідельця та збрую (А. Малишко); Коли обурений такою поклажею воронець влетiв у двiр, дядько Себастiян скочив на землю i, не церемонячись, потягнув за собою Юхрима (М. Словник української мови у 20 томах
воронець — див. кінь Словник синонімів Вусика
Воронець — Монастир у Пн.-Сх. Румунії, у Сх. Карпатах; монастирська церква св. Юрія, з фресками в інтер'єрах (XV-XVI ст.) та екстер'єрах (XVI ст.). Універсальний словник-енциклопедія
воронець — Вороне́ць, -ронця́, -це́ві; -ронці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
воронець — ВОРОНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Вороний кінь. Звідти він побачив, як.. Нечуйвітер схилився на гриву свого воронця (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 256); Беруть воронців із конюшень, виносять сідельця та збрую (Мал., II, 1959, 14). 2. бот. Словник української мови в 11 томах
воронець — Воронець, -нця м. 1) Вороной конь. Ой дайте мені коня воронця, коня воронця і гострого меча. Мет. 339. 2) Напитокъ изъ водки съ медомъ. 3) раст. а) Paeonia tenuifolia L. ЗЮЗО. І. 130. б) Spirala Filipendula L. ЗЮЗО. І. 137. Словник української мови Грінченка