ворона
ВОРО́НА (хижий птах із чорним або сірим пір'ям), ГА́ВА, ГА́ВРЯ діал. Пролетіла ворона і сіла на тину (М. Коцюбинський); В синім небі зграї ґав, вітер кучерявий (В. Сосюра); Зовсім осінь! У полі пусто, тільки ґаврі літають (Є. Гребінка).
РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КА розм., РОЗТЯ́ПА розм., РОЗТЯПА́КА розм., РОЗТЕЛЕ́ПА фам., ҐА́ВА зневажл., ВОРО́НА зневажл., ШЛАПА́К ч., зневажл., СОЛОПІ́Й ч., розм., РОЗВЕ́ЗА розм. — Ач, роззява! Так колись ти і в бою Задрімаєш і на хвильку... Стратиш голову свою (О. Олесь); Ой у лісі на орісі Сухая ломака, — Один писар на хуторі Да й той роззявляка (П. Чубинський); Ото ще чортова розтяпака: несла свиту і не бачила, як люлька з кишені випала (Словник Б. Грінченка); Він.. лаяв розтелепу брата за його запізнення (П. Кочура); Ґаво! Ти що ж це ключ не вийняв?.. (П. Тичина); — Дітей малих за що посадив? — По приказанію вашому, за бунт. — Ворона! (Панас Мирний); — Так чого ж ти оце не з нею? — Процедури в мене. — Шлапак! ..Жінку залишив. В незнайомому місті, одну-однісіньку (А. Головко); — Ох ти солопій! А ще й маєш себе за розумного чоловіка (І. Нечуй-Левицький); Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Словник Б. Грінченка).
Значення в інших словниках
- ворона — ВОРОНА – ВОРОН – ҐАВА – ГАЛКА Ворона, р. мн. -он. Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів, а також переносно. Якщо в день святого Юрія сховається в житі ворона, то буде врожайне літо (О.Воропай). Ворон, -а. Літературне слововживання
- ворона — -и, ж. 1》 Хижий птах із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів. 2》 перен., зневажл. Про неуважну людину; ґава, роззява. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворона — ВОРО́НА, и, ж. 1. Хижий птах родини воронових із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів. На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті (Т. Шевченко); Пролетіла ворона і сіла на тину (М. Словник української мови у 20 томах
- Ворона — Воро́на прізвище Орфографічний словник української мови
- ворона — ворона: ◊ яка ворона в во́ду, така́ й з води́ (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ворона — Ворона вороні ока не видовбає. Лихий лихому лиха не вдіє. Ворона і за море літала, а все вороною вертала. Ледачий буде ледачим, де б його не поклав. Місце лихого не змінить. Не кракала ворона, як в гору летіла, не закракала, як і на плоті сіла. Приповідки або українсько-народня філософія
- ворона — див. неуважний Словник синонімів Вусика
- ворона — Птах ряду горобцеподібних; в кількох підвидах поширений в усій Євразії та Пн. Африці; в Україні в. сіра (довж. тіла до 43 см) — поширена на всій території; в. чорна (довж. тіла до 50 см) — іноді залітає. Універсальний словник-енциклопедія
- ворона — воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
- ворона — Воро́на, -ни; воро́ни, воро́н, -ро́нам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ворона — ВОРО́НА, и, ж. 1. Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів. На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті (Шевч., II, 1963, 279); Пролетіла ворона і сіла на тину (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- ворона — Ворона, -ни ж. 1) Ворона. Ворона маненька, та ріт великий. Ном. 2) — морська. пт. = синьоворонка. Вх. Пч. II. 9. Словник української мови Грінченка