1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ворона

воро́на

-и, ж.

1》 Хижий птах із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів.

2》 перен., зневажл. Про неуважну людину; ґава, роззява.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворона — ВОРОНА – ВОРОН – ҐАВА – ГАЛКА Ворона, р. мн. -он. Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів, а також переносно. Якщо в день святого Юрія сховається в житі ворона, то буде врожайне літо (О.Воропай). Ворон, -а. Літературне слововживання
  2. ворона — ВОРО́НА, и, ж. 1. Хижий птах родини воронових із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів. На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті (Т. Шевченко); Пролетіла ворона і сіла на тину (М. Словник української мови у 20 томах
  3. Ворона — Воро́на прізвище Орфографічний словник української мови
  4. ворона — ворона: ◊ яка ворона в во́ду, така́ й з води́ (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. ворона — Ворона вороні ока не видовбає. Лихий лихому лиха не вдіє. Ворона і за море літала, а все вороною вертала. Ледачий буде ледачим, де б його не поклав. Місце лихого не змінить. Не кракала ворона, як в гору летіла, не закракала, як і на плоті сіла. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ворона — див. неуважний Словник синонімів Вусика
  7. ворона — Птах ряду горобцеподібних; в кількох підвидах поширений в усій Євразії та Пн. Африці; в Україні в. сіра (довж. тіла до 43 см) — поширена на всій території; в. чорна (довж. тіла до 50 см) — іноді залітає. Універсальний словник-енциклопедія
  8. ворона — воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  9. ворона — ВОРО́НА (хижий птах із чорним або сірим пір'ям), ГА́ВА, ГА́ВРЯ діал. Пролетіла ворона і сіла на тину (М. Коцюбинський); В синім небі зграї ґав, вітер кучерявий (В. Сосюра); Зовсім осінь! У полі пусто, тільки ґаврі літають (Є. Гребінка). РОЗЗЯ́ВА ч. і... Словник синонімів української мови
  10. ворона — Воро́на, -ни; воро́ни, воро́н, -ро́нам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ворона — ВОРО́НА, и, ж. 1. Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів. На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті (Шевч., II, 1963, 279); Пролетіла ворона і сіла на тину (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. ворона — Ворона, -ни ж. 1) Ворона. Ворона маненька, та ріт великий. Ном. 2) — морська. пт. = синьоворонка. Вх. Пч. II. 9. Словник української мови Грінченка